Вступ. Cучасні педагогічні інновації, зокрема кейс-метод, підвищують мотивацію, стимулюють творчу активність майбутніх медиків, сприяють самостійному пошуку вирішення ситуаційних завдань у процесі отримання знань і набуття ними практичних навичок аналізу клінічних ситуацій.

Основна частина. Звичайні форми навчальної роботи мають обмежені можливості щодо зміни позиції студента, оскільки він завжди знаходиться в стані того, хто навчається. Нетрадиційні форми навчання ставлять його в одному випадку в позицію режисера, в іншому – в позицію викладача, в третьому – художника тощо. І чим найрізноманітніші ролі, що виконуються студентом, тим краще розвивається особистість майбутнього фахівця, виробляється гнучкість мислення та дій.

Кейс-метод (Case study) – метод аналізу ситуацій, ґрунтується на принципах, які змінюють ролі викладача і студента. Викладач і студент постійно взаємодіють один з одним, вибирають форми поведінки, мотивують свої дії, аргументуючи їх моральними нормами. Метою кейс-методу є навчання майбутніх медиків працювати в одній команді й швидко приймати рішення в умовах обмеженої інформації та недостатньої кількості часу. Завдання у формі кейсів дають можливість майбутнім медикам поділитися своїми знаннями, досвідом і уявленнями, тобто навчатися не тільки у викладача, а й один в одного. Такий метод спряє впевненості студентів у собі, у своїх здібностях.

Наявність у структурі кейс-методу суперечок і дискусій досить ефективно вчить дотримання норм і правил спілкування учасників обговорення під час вирішення клінічних ситуацій. У зв’язку з цим зростає навантаження на викладача, який протягом усього процесу навчання, повинен приймати рішення і не допускати конфліктів, створювати умови одночасної співпраці й конкуренції і забезпечувати дотримання особистих прав студента. Таким чином, діяльність викладача під час використання кейс-методу містить дві фази: перша – є складною творчою роботою зі створення кейсу і питань для його аналізу, яка здійснюється за межами аудиторії і охоплює науково-дослідну, методичну й конструюючу діяльність викладача, друга фаза охоплює діяльність викладача в аудиторії, де він виступає зі вступним і завершальним словом, організовує підгрупи й дискусію, підтримує діловий настрій в аудиторії, оцінює внесок студентів в аналіз ситуації та прийнятті остаточного рішення.

Висновки. Отже, кейс-метод розширює самостійну роботу майбутніх медиків під керівництвом викладача, підвищує роль самоосвіти, навчає приймати самостійні рішення в процесі вирішення клінічних ситуацій, розвивають критичне мислення стедентів-медиків, а також сприяє саморозвитку і самовдосконаленню викладача.