Вступ. Основною вимогою міжнародних стандартів освіти є готовність випускників ВНМЗ до подальшого самостійного здобуття нових знань. Натомість, тільки 10% інтернів, клінічних ординаторів, магістрів, аспірантів здатні самостійно здобувати та правильно опрацьовувати наукову інформацію через недоліки та недостатні навики самостійного навчання.

Основна частина. Самостійна робота (СР) є основною формою оволодіння навчальним матеріалом. Для реалізації її принципів викладачу повинен сформувати в студента почуття відповідальності за організацію власного навчання. Формування цілісної системи самостійного здобуття знань передбачає реалізацію наступних завдань: 1) мають навчитися планувати свою діяльність; 2) необхідно покращувати техніку читання; 3) повинні фіксувати основні моменти інформації; 4) мають набути навички скорочення інформації без втрати суті та змісту.

Для досягнення цих цільових завдань доцільною є оптимізація СР шляхом застосування різних видів інтерактивного навчання – метод мозкового штурму, метод проектів, кейс-метод.

Доступним на практиці варіантом організації СР і, водночас, її контролю є адаптований для студентів метод мозкового штурму, суть якого полягає у постановці проблеми та негайному її вирішенні. Цей метод доцільно використовувати під час заняття для розв'язання ситуаційних задач, що активізує навчальний процес та дозволяє додатково оцінити знання, можна використовувати в клінічних умовах, біля ліжка тематичного пацієнта для визначення оптимального варіанта діагностично-лікувальної тактики, що зменшує недоліки тестової системи оцінки набутих знань та вмінь.

Іншим варіантом інтерактивного навчання є метод проектів, який доцільно застосування у випадках, коли задається самостійна робота, що охоплює навчальну тематику. Принцип методу полягає в тому, що викладач як координатор процесу чітко окреслює суть та етапи завдання, вказує на джерела інформації, які потрібно опрацювати. На початковому етапі роботи над проектом всі отримують завдання та вимоги до їх виконання. В подальшому учасники за допомогою викладача самі визначають проміжні завдання, здійснюють пошук шляхів для їх вирішення. Внаслідок доопрацювання група представляє спільний проект на розгляд керівника. Відбувається захист проекту, на якому учасники обговорюють актуальність проблеми, висвітлюють отримані результати та аргументують висновки. Наслідком виконаної роботи є отримання кожним учасником проекту певної оцінки, яка в наступному переводиться у бали за індивідуальну СР. Перед виставленням оцінки метод проектів передбачає здійснення самооцінки та колективне оцінювання діяльності кожного учасника. Таке завершення проекту сприяє формуванню толерантності та самокритичності, вмінню вести дискусію, підводити підсумки роботи. Такий підхід застосовується в роботі наукових гуртках, реалізується на наукових конференціях, в навчанні в інтернатурі у вигляді курсових робіт.

Перспективним способом організації СР є кейс-метод, суть якого в тому, що викладач надає студентам пакет документів (кейс), за допомогою якого учасники знаходять вихід з певної проблеми. Кейс-метод може бути застосований для самостійної роботи, що охоплює кілька занять в межах тематичного модулю чи загальної теми. В процесі її виконання учасник звертається до викладача за консультацією, наприклад, під час курації.

Висновок. Наведені інтерактивні варіанти СРС дають можливість засвоїти принципи самоосвіти, що є вищим ступенем навчання, ніж просто самостійна робота, тому що кожен її учасник (курсант, слухач, інтерн) сам ставить собі мету та завдання, в той час як при СР завдання дає викладач.