В зв’язку з  скороченням об’ємів масових обстежень і низьким рівнем санітарної грамотності населення назріла необхідність  селективного підходу до виявлення хворих на туберкульоз (ТБ).

Дослідження проводилось на основі даних опитування вперше виявлених хворих на ТБ (І група, n= 156) і здорових осіб, у яких не виявлено змін, пов’язаних з туберкульозним процесом (ІІ група, n=126). Групи були репрезентативні за віком і статтю. Статистична значимість різних кількісних показників визначалась з допомогою критерію Манна-Уітні. Для оцінки впливу досліджуваних факторів на індивідуальний ризик розвитку ТБ розраховувався коефіцієнт відношення шансів (ВШ). Виявлено зворотню залежність ризику розвитку ТБ і числа осіб, які спільно проживають, що в значній мірі обумовлено сімейним станом хворих І групи: 37,2 % не мали сім’ї. Встановлено, що ризик розвитку ТБ підвищується при незадовільних умовах проживання (відношення шансів (ВШ) – 8,6 (5,25; 14,45; Р˂0,001), доході нижче прожиткового мінімуму (ВШ -2,5(2,21; 3,01; Р˂0,001). Фактори ризику розподілились по мірі зменшення значимості: недостатня житлова площа, проживання в окремих домогосподарствах, проживання в гуртожитку, низький рівень доходу на 1 члена сім’ї.

Отримані результати дають можливість проводити цільові заходи з активного виявлення ТБ серед осіб з підвищеним ризиком розвитку цього захворювання, що сприяє підвищенню виявлення на 1000 обстежених і зниженню вартості виявлення 1 хворого.