Вступ. Сучасний розвиток сімейної медицини вимагає вдосконалення методів підготовки кадрів для неї вже на додипломному рівні [1].

Основна частина. Обов’язковою умовою оптимізації викладання на нашій кафедрі є практичне спрямування підготовки сімейного лікаря, зокрема курація викладачами виробничої практики студентів п’ятого курсу, що сприяє формуванню у студентів основних професійних компетенцій [2].

Після закінчення виробничої практики було проведено аналіз результатів добровільного анонімного анкетування серед 189-ми студентів (анкета включала 11 питань). Виявилось, що лише 23,1% опитаних готові обрати професію сімейного лікаря в майбутньому. За таких обставин, значна роль у мотивуванні студентів належить викладачу, котрий повинен бути сімейним лікарем за світоглядом та досвідом і особистим прикладом доводити важливість професії. Більшість опитаних студентів (66,7%) вважає рівень отриманих базових теоретичних знань для засвоєння практичних навичок достатнім. 67.2% студентів вважає достатньою кількість приміщень для повноцінної роботи. Близько 85,9% вдавалося налагодити ефективну взаємодію з хворими і персоналом. Більшість опитаних студентів (близько 69,2%) вказали, що контроль за проходженням практики здійснювався представниками медичного закладу. Серед опитаних - 75,9% вважають, що вони отримали певні навички проведення санітарно-освітньої роботи. 96,8% вважають достатнім супровід куратора, ефективність методичних матеріалів і рекомендацій. 83,1% вказали на доцільність студентських конференцій. Клінічний досвід викладача розвиває у студентів основи лікарського мислення, вміння вирішувати складні питання діагностики захворювань, розробки лікувальної тактики з урахуванням міжнародних протоколів [3]. Серед отриманих додаткових надбань: досвід роботи на первинній ланці медичної допомоги (94,9%); самостійне освоєння нових практичних навичок (89,4%); адаптація до ситуацій із амбулаторної практики - 63,1%; формування стійких соціальних зв'язків та «корисних» контактів (92,1%); навички роботи в групі над спільними завданнями (78,6%); оперативного опрацювання різної інформації (84,7%); публічного виступу за результатами своєї роботи (67,2%). Оцінюючи відповідність програми практики сучасним вимогам,  55,8% хотіли б більше знайомитись із основними моментами приватного підприємництва та діловодства в практиці сімейного лікаря.

Висновки. Для забезпечення ефективного проведення амбулаторної виробничої практики студентів V курсу необхідно укріпляти матеріально-технічно і кадрами вже існуючі клінічні бази і створювати нові на базі центрів первинної медико-санітарної допомоги, особливо у сільській місцевості. Включення до програми амбулаторної виробничої практики питань економіки закладів охорони здоров’я ПМД, медичного права, менеджменту і маркетингу, а також стажування студентів поряд з сімейними лікарями, що практикують приватно, є необхідними кроками, які дозволять адаптувати випускників до нових соціально-економічних умов за реформування системи охорони здоров'я на засадах пріоритету ПМД.

Література

1. Підходи до підготовки сімейних лікарів в Україні та країнах Європи / Ю. В. Вороненко, О. Г. Шекера, В. І. Ткаченко [та ін.] // Український медичний часопис. – 2014. – No 3. – С. 101–103.
2. . Запорожан В. М. Інноваційні підходи до підготовки сучасного лікаря / В. М. Запорожан // Медична освіта. – 2014. – No 2. – С. 38–40.
3. Л.С. Бабінець Актуальні аспекти європейських клінічних протоколів (Фінляндія) у викладанні сімейної медицини на додипломному рівні: загальні положення про артеріальну гіпертензію, діагностика, немедикаментозні заходи. - «Сімейна медицина». - № 4 (78), 2018.- С. 24-28.