УДК 616-689:045-22.014

ЛІКУВАННЯ ПОШКОДЖЕНЬ ХРЕБТА У ПОСТРАЖДАЛИХ З ПОЛІТРАВМОЮ В РЕЗУЛЬТАТЫ ДТП

Гур’єв С.О., Танасієнко П.В., Палагнюк К.В.

ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», Київ, вул. Братиславська 3

Вступ: Щорічно в Україні понад 2500 постраждалих отримують травми спинного мозку,  87% з них - особи працездатного віку, 80-85% з них стають інвалідами I і II групи.  Хребтово-спиномозкова травма є поширеною причиною смерті людей у віці від 5 до 44 років в країнах, що розвиваються. Рівень смертності серед даної групи пацієнтів становить 17-22%. Щорічно фіксується від 19 до 88 випадків переломів хребта на 100 000 чоловік і від 14 до 53 випадків травм спинного мозку на мільйон.

Метою: дослідження було покращення результатів лікування постраждалих з пошкодженнями хребта та політравмою на ранньому госпітальному етапі.

Матеріали і методи: Для виконання дослідження нами було проаналізовано лікування 58 постраждалих з пошкодженнями хребта та політравмою, що знаходились на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в період 2012-2016 роки.

Результати та їх обговорення: У разі виявлення стабільних компресійних переломи тіл грудних і поперекових хребців типів А1  (особливо множинних) з кіфотичною деформацією понад 25 °, але не більше 40° для грудного відділу і не більше 10-15°  - для поперекового відділу хребта, при відсутності здавлення спинного мозку, ми використовували одномоментну закриту  реклінацію на валику або за допомогою різного типу реклінаторів. В подальшому рекомендували постільний режим терміном на 2-4 тижні і тораколюмбосакральну зовнішню фіксацію терміном на 1-3 міс. МРТ контроль через 3, 6 і 12 місяців для виключення наростання кіфотичної деформації і пізньої компресії спинного мозку. У постраждалих з політравмою  та пошкодженням хребців типу А2 альтернативою  стала вертебропластика, кіфопластіка і стентування хребців, особливо у осіб з остеопорозом. При переломах хребців типу А2 і зниженням висоти тіла хребця  на 50 і більше відсотків  ми використовували  передню реклінацію за допомогою ліфтових систем (протезів тіла хребця) і спонділодез  аутокісткою та титановою пластиною або передньої системою на основі стрижнів або  протягом перших 3-х- 7 діб у молодих і 3-х - 12 діб у літніх - задній транспедикулярний  спонділодез з реклінацією зламаного хребця а також  комбінацію цих методів  з одним із варіантів кіфопластики.

Висновки: Запропонована модель лікування дозволила знизити показник інвалідності серед постраждалих з пошкодженням хребта та політравмою на 6,1% та рівень летальності на 2,2%.