УДК 616.37-002.2:616.33-008.1-008.8

Коваль В.Ю., Архій Е.Й., Савка Ю.М.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЛІМЗЕР ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ

ДВНЗ “Ужгородський національний університет», медичний факультет, м. Ужгород, Україна

Основними клінічними синдромами, що змушують звернутися пацієнта хронічним панкреатитом до гастроентеролога є больовий та диспепсичний. Антисекреторні засоби застосовують при хронічному панкреатиті з метою створення функціонального спокою підшлункової залози, що досягається зниженням кислої секреції шлункового вмісту  і зменшенням утворення секретину та холецистокініну. Прокінетики використовують для нормалізації моторики шлунка.

Мета роботи вивчити вплив комбінованого препарату лімзер на перебіг хронічного панкреатиту.

Матеріали та методи: у дослідження включено 48 пацієнтів хронічним панкреатитом, що знаходилися на лікуванні в гастроентерологічному відділенні Закарпатської обласної клінічної  лікарні ім. А. Новака в 2016-2017 рр. Діагноз хронічного панкреатиту ставився на основі клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим хронічним панкреатитом (Наказ Міністерства охорони здоров`я України 10.09.2014   № 638). Хворі були розподілені на 2 групи: І група -  25  пацієнтів на хронічний панкреатит, які на фоні стандартної терапії отримували лімзер по 1 капсулі ранком натще серце протягом 10 днів. Контрольну групу склало 23 хворих хронічним панкреатитом, які отримували тільки стандартну терапію – спазмолітики, інгібітори протонної помпи, ферментні препарати, дезинтоксикаційну терапію.

Результати досліджень. Найчастішими скаргами у хворих хронічним панкреатитом були: біль у верхній половині черева в 92% в першій групі та 91% в 2 групі. Шлункова диспепсія у вигляді печії спостерігалася у 80% і 83% хворих відповідно. Нудоту виявляли  в першій групі у 84% та у другій групі в 60% хворих. Блювання було присутнім у 28% хворих першої групи та 26% другої групи. Кишкова диспепсія проявлялася проявами метеоризму у 88% в першій групі та у 83% хворих другої групи. Зникнення болю при хронічному панкреатиті достовірно частішим було у хворих першої групи (92,4% проти 70,2%; р≤0,05). Прояви диспепсичного синдрому повністю зникали на 4-й день у всіх хворих першої групи. У хворих другої групи зникнення диспепсичного синдрому повність відбувалося на 6-й день лікування хронічного панкреатиту.

Висновки:

1. Застосування лімзеру у хворих хронічним панкреатитом сприяє кращому клінічному ефекту,  що веде до більш швидшого зникнення больового та диспепсичного синдромів.

2. Даний препарат є зручним у застосуванні – застосовується 1 раз на добу, добре переноситься хворими і може використовуватися в якості патогенетичної терапії хронічного панкреатиту.