У літературі мало уваги приділяєть розвитку нейромоторних розладів в умовах тривалої гіпоестрогенемії. Мета - вивчення біоелектричної активності моторного апарату спинного мозку за умов експериментальної менопаузи. Матеріал - 21 статевозрілих білих щурів-самиць. Через 120 діб після тотальної оваріоектомії вивчали викликані моносинаптичні відповіді волокон вентрального корінця L5 при електричній стимуляції іпсилатерального дорсального корінця того ж сегменту. Аналізували порог, хронаксію, латентний період, амплітуду, загальну тривалість відповіді та лабільність. Показники інтактної групи прийняли за 100%. Поріг виникнення відповіді у тварин експериментальної групи становив 54,17±19,8% (р<0,05), хронаксія -  107,24±1,38%, (р<0,05), латентний період 85,39±2,63% (р<0,05); тривалість збільшувалася до 108,13±2,26% (р=0,05); амплітуда збільшувалася до 127,59±3,78% (р<0,01). При нанесенні парних подразнень з різними часовими інтервалами у тварин з естрогенною недостатністю спостерігається запізнення відновлення амплітуди відповіді на тестуючий стимул у порівнянні з інтактними щурами. Таким чином, за умов тривалої гіпоестрогенемії спостерігається підвищення збудливості моторного апарату спинного мозку, полегшення синаптичної передачі на фоні зниження лабільності. Перспективним є порівняння отриманих даних з результатами вивчення активності інтернейронного пулу спинного мозку за означених умов.