Актуальність проблеми остеопорозу (ОП) при коморбідній патології органів травлення (КПОТ) зумовлена змінами процесів травлення з порушенням засвоєння мінеральних і органічних речовин, що приводить до формування вторинного остеодефіциту.

Мета роботи − вивчити ефективність остеотропних препаратів в комплексній терапії хворих на КПОТ з ОП.

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням знаходилось 28 хворих на хронічний гастродуоденіт у поєднанні з хронічним панкреатитом на тлі хронічного гепатиту з ОП, із них 12 чоловіків (42,85 %) і 16 (57,15 %) жінок. Вік пацієнтів коливався від 20 до 72 років. Хворі були поділені на 2 репрезентативні групи: 1-ша − 12 хворих (група порівняння) отримували загальновживане лікування: антигелікобактерну терапію, ферменти, гепатопротектори; 2-га − 16 хворих, (серед яких 7 обстежених з хронічним вірусним гепатитом  та 9 − з неспецифічним реактивним гепатитом  додатково одержувала кальцемін адванс у добовій дозі 2 табл. впродовж 3 місяців, з наступним призначенням кальцеміну по 1 табл. 2 рази в день протягом 3 місяців та кальцитоніну лосося (міакальцик) по 50 МО через день внутрішньом’язово впродовж 2 місяців, наступний 1 місяць – по 200 МО на добу інтраназально.  Для верифікації діагнозу використовували широкий спектр клінічних і лабораторно-інструментальних обстежень, також проводили денситометричне обстеження поперекового відділу хребта та проксимального відділу правої стегнової кістки.

Результати й обговорення. Порівняльний аналіз показників мінералізації кістки до і після проведеного загальновживаного лікування (1-ша група хворих) виявив негативну динаміку змін кісткової тканини. Так, найбільші втрати кісткової маси були на рівні ділянок з найнижчими показниками мінералізації при первинному обстеженні на рівні хребця L1− МЩКТ зменшилась на 0,069 г/см², у зоні трикутника Варда − на 0,089 г/см² . Загальновживана терапія приводить до зниження мінералізації кістки, причому найбільше виражено в ділянках, де була найнижча МЩКТ у вихідному стані. У хворих 2-ої групи відмічалась позитивна динаміка маркерів мінералізації кістки, незалежно від етіологічного чинника ураження печінки, через 6 місяців після початку застосування вказаної програми лікування (р<0,05). Так, виявлено підвищення МЩКТ в поперековому відділі хребта на 0,082 г/см², у проксимальному відділі правої стегнової кістки на 0,083 г/см². Т-індекс вірогідно змінювався з (-3,22±0,19) до (-2,45±0,19) у поперековому відділі хребта, та з (-2,38±0,20) до (-1,60±0,20) у проксимальному відділі правої стегнової кістки. Найбільш виражене покращення показників мінералізації кістки спостерігалося в зоні трикутника Варда - на 0,108 г/см² підвищилась МЩКТ.

Висновки:

1. Призначення загальновживаної терапії хворим на коморбідну  патологію органів травлення не запобігає втраті кісткової маси поперекового відділу хребта та проксимального відділу правої стегнової кістки, що веде до поглиблення остеодефіциту.
2. Включення в комплексне лікування міокальцику та кальцеміну приводить до поліпшення показників мінералізації кістки.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні ефективності кальцієвмісних препаратів у хворих на коморбідну патологію органів травлення.

Авторська довідка

Лихацька Галина Василівна

Тільки друк

Доцент кафедри внутрішньої медицини № 2

Кандидат медичних наук

Тернопіль, 15 квітня 10 кв. 1. , тел. 268426, 0509112297.