СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ МОДУЛЯТОРІВ ОБМІНУ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ НА ПОКАЗНИКИ ПРО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В МІОКАРДІ ТА НИРКАХ ЩУРІВ

Мельник А.В., Тубулкан К.М., Личик Г.З.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Вступ. Гідроген сульфід (H₂S) є важливою біологічно-активною речовиною, яка залучена до регуляції скоротливості міокарду, тонусу судин, фільтрації в нирках, а також володіє цитопротекторними, антиоксидантними та протизапальними властивостями. Раніше показано, що продукція H₂S детермінується статевими чинниками, а саме у самців активність H₂S-продукуючих ферментів та вміст H₂S в міокарді та нирках вірогідно менші, ніж у самок. Залишаються невивченими статеві особливості впливу модуляторів обміну H₂S на метаболізм H₂S, показники про-антиоксидантної системи в міокарді та нирках самців та самок щурів, що і стало метою нашого дослідження.

Матеріали та методи. Досліди проведені на 20 білих нелінійних щурах самцях та самках (Rattus norvegicus). Дефіцит H₂S щурів створювали шляхом внутрішньоочеревинного (в/оч) введення D,L-пропаргілгліцину в дозі 50 мг/кг маси тіла (0,1 мл на 100 г маси щура 1 раз на добу) протягом 14 діб. Надлишок H₂S ініціювали в/оч введенням його донору - натрій гідрогенсульфіду (NaНS) в дозі 3 мг/кг маси тіла (0,1 мл на 100 г маси щура 1 раз на добу) протягом 14 діб. Щурам контрольної групи в/оч вводили еквівалентний об’єм 0,15 М розчину NaCl. В міокарді та нирках визначали вміст Н₂S спектрофотометричним методом за реакцією з N,N-диметил-пара-фенілендіаміном в присутності FeCl₃, активність Н₂S-синтезуючих ензимів - цистатіонін-γ-ліази (ЦГЛ, КФ 4.4.1.1), цистатіонін-β-синтази (ЦБС, КФ 4.2.1.22), цистеїнамінотрансферази (ЦАТ, КФ 2.6.1.3) - в адаптованих інкубаційних середовищах за приростом сульфід аніону. Також оцінювали активність НAДФН-оксидази (КФ 1.6.3.1) за поглинанням НAДФН при 340 нм, активність супероксиддисмутази (КФ 1.15.1.1) - за здатністю гальмувати окиснення кверцетину, вміст малонового діальдегіду (МДА) - за реакцією з тіобарбітуровою кислотою, рівень карбонільних груп білків (КГ) - за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином, вміст загального білка - мікробіуретовим методом. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програми SPSS Statistica 17.0.

Результати дослідження. Застосування пропаргілгліцину призводить до вірогідного зменшення активності ЦГЛ в міокарді та нирках у самців відповідно на 58,6 та 50,4%, а у самок щурів - на 39,5 та 32,6% (р˂0,05), відносно контролю. Поряд з цим реєструється достовірне зменшення вмісту H₂S в міокарді та нирках у самців щурів відповідно на 46,2 та 40,4%, а у самок на 23,0 та 18,5% (р˂0,05), порівняно з контрольною групою. В той же час введення NaHS не супроводжується достовірною зміною активності H₂S-продукуючих ензимів в міокарді щурів, однак викликає вірогідне зростання рівня H₂S в міокарді самців відповідно на 20,3 та 18,4%, а у самок на 11,1 та 10,4% (р˂0,05), порівняно з контрольною групою.

Модулятори обміну H₂S мають різноспрямований вплив на активність про-антиоксидантних ензимів в міокарді та нирках щурів, причому їх дія більш істотна у самців, ніж у самок. Виявилось, що пропаргілгліцин викликає збільшення активності НАДФН-оксидази та зменшення активності супероксиддисмутази в міокарді та нирках у самців відповідно на 27-39% (р˂0,05), а у самок - на 14-22% (р˂0,05), порівняно з контрольною групою. Натомість, застосування NaHS супроводжується зменшенням активності НАДФН-оксидази та зростанням активності супероксиддисмутази в міокарді та нирках у самців - на 19-28% (р˂0,05), а у самок - на 13-21% (р˂0,05), відносно контрольних показників.

Введення пропаргілгліцину викликає збільшення вмісту МДА та КГ в міокарді та нирках у самців відповідно на 60-71% (р˂0,05), а у самок - на 50-65% (р˂0,05), порівняно з контрольною групою. В той же час, застосування NaHS супроводжується зменшенням вмісту МДА в міокарді та нирках у самців - на 20-31% (р˂0,05), а у самок - на 13-17% (р˂0,05), відносно контрольних показників.

Висновки. Модулятори обміну H₂S мають стать-специфічний вплив на показники про-антиоксидантної системи в міокарді та нирках щурів. Застосування пропаргілгліцину у самців виявляє більш виразний активуючий вплив на активність НАДФН-оксидази, процеси вільнорадикального окиснення ліпідів і протеїнів, та депримуючий вплив на активність супероксиддисмутази в міокарді та нирках, порівняно з самками. Натомість, використання NaHS у самців супроводжується більш істотним активуючим впливом на активність супероксиддисмутази та інгібуючою дією на активність НАДФН-оксидази, процеси вільнорадикального окиснення ліпідів і протеїнів в міокарді та нирках, ніж у самок.

Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження в цьому напрямку дозволять ідентифікувати нові молекулярні мішені, впливаючи на які можна досягнути ефективної кардіо-та нефоропротекції у осіб різної статі за умов гендерасоційованої патології серця та нирок.