Привроцька І.Б.

ДВНЗ «Тернопільский державний медичний університет

ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України»

Жирнокислотний вміст та зміни структурно-функціонального стану ліпідного бішару біомембран клітин супроводжуються порушеннями їх проникності, рецептор-опосередкованого сприйняття гормональних, медіаторних та інших сигналів, а також регуляції рівня насиченості жирних кислот складними системами ензимів, серед яких ключова роль належить десатуразам, що обумовлюють фізико-хімічні властивості мембранних фосфоліпідів, а також плинність біологічних мембран. Тому, метою дослідження було вивчення жирнокислотного вмісту та співвідношення жирних кислот у крові, підшлунковій залозі (ПЗ) та печінці щурів у динаміці розвитку гострого панкреатиту (ГП). Дослідження проводили на щурах, які були розділені на чотири групи: контроль, тварини з ГП, який викликали шляхом внутрішньочеревинного введення аргініну гідрохлориду, яких використовували для досліджень відповідно через 1, 3 і 7 діб після моделювання патології. З гомогенату печінки, ПЗ та плазми крові щурів ліпіди екстрагували за методом Фолча, жирнокислотний склад визначали методом газорідинної хроматографії.

У динаміці розвитку ГП достовірно змінювався відносний уміст жирних кислот загальних ліпідів плазми крові щурів, найбільш виражений через 3 і 7 діб від початку експериментів. Так, відносний уміст суми насичених жирних кислот у плазмі крові збільшувався вже через 1 добу після моделювання ГП, а через 7 діб був більшим на 24,1 %, порівняно з тваринами контрольної групи за рахунок вірогідного зростання пальмітинової (16:0) та стеаринової кислот (18:0) на 30,0 і 34,1 % відповідно. Подібні зміни насичених жирних кислот (НЖК) виявлені також у ПЗ та печінці Поряд із цим спостерігалося зниження сумарного вмісту поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) у всіх досліджуваних тканинах. Так, для загальних ліпідів плазми крові їх сумарний уміст через 1, 3 та 7 діб після моделювання ГП зменшувався на 13,5–18,3 % щодо контролю. Найбільші зміни відмічено серед ПНЖК родини ω-3, відносний уміст суми яких через 1, 3 та 7 діб після моделювання ГП зменшувався на 54,0–61,0 % щодо контролю, що зумовлено змінами ліноленової (18:3), ейкозопентаєнової (22:5) та докозогексаєнової (22:6) кислот. У тканинах ПЗ та печінки теж спостерігали зниження сумарного вмісту ПНЖК ω-3 вже через 1 добу, а через 7 діб – на 41,0 та 40,1 % відповідно, переважно за рахунок зниження відносного вмісту ліноленової (18:3), ейкозапентаєнової (20:5), докозапентаєнової (22:5), докозагексаєнової (22:6) кислот, яке через 7 діб ГП для ПЗ було нижчим на 38,1, 39,0, 41,0 та 43,9 %, а печінки ­ на 68,9, 32,0, 43,1 та 42,0 % відповідно, щодо контролю.

Таким чином, у щурів в динаміці розвитку ГП спостерігалися зміни жирнокислотного вмісту, що проявлялося у зростанні вмісту НЖК з одночасним зниженням ПНЖК у всіх досліджуваних тканинах.

Авторська довідка:

Привроцька Ірина Богданівна

Асистент кафедри медичної біології, кандидат біологічних наук

Вул. Сдовацького 2, +380679725565