По різним даним, близько 10,5-16 % відновних операційних втручань у хворих з критичною ішемією нижньої кінцівки закінчуються ранньою її ампутацією. Результати ендоваскулярних і гібридних судинних втручань також залишаються незадовільними – 6-11 %, 5-8 % відповідно. Тому, прогностичне визначення ефективності виконаних операцій прямої реваскуляризації є актуальною проблемою судинної хірургії.

Одним з ефективних критеріїв визначення функції мікроциркуляторного русла, як визначальний фактор життєздатності тканин є відсоток споживання кисню тканинами.

Нами проведено визначення порівняльної характеристики напруження газів венозної крові у великій підшкірній вені до, та після виконання реперфузіі критично ішемізованої кінцівки. У більшості пацієнтів інтраопераційно, після реперфузії відмічено різке зниження напруження кисню у венозній крові – 22±5,5 % і зростання вуглекислоти – 21±6,8 %. Це свідчило про включення у метаболізм кінцівки і про ефективний результат операції. У частини пацієнтів (18 %) відмічено зростання напруження  кисню у  венозній крові оперованої кінцівки, рівень, же вуглекислоти, залишався не змінним протягом усього післяопераційного періоду. Саме це свідчило про шунтування артеріальної крові у венозну систему і декомпенсованість мікроциркуляторного русла ішемізованої кінцівки. Варто відзначити, що всім цим пацієнтам у віддаленому періоді виконано ранню ампутацію критично ішемізованної кінцівки. Тому, пряму реваскуляризацію ішемізованої кінцівки у цих хворих визнано не ефективною.

Отже, визначення і аналіз напруження газів венозної крові ішемізованої кінцівки в інтраопераційних умовах є високоефективним прогностичним критерієм прямої реваскуляризації критично ішемізованої кінцівки, і може слугувати підставою для виконання ампутації кінцівки одразу після ствердження некомпетентності мікроциркуляторного русла.