Арбутин – глікозид фенольного типу, який належить до групи арил-β-глікозидів. Він міститься у листях толокнянки (Arctostaphylos uva-ursi) та черники кавказьської (Vaccinium arctostaphylos). Арбутин використовується у косметичних засобах як речовина, яка проявляє відбілюючу дію, оскільки він інгібує тирозиназу – ключовий фермент утворення меланіну. Також було встановлена здатність арбутину гальмувати процеси перекисного окиснення у тварин, яким вводили циклоспорин. Арбутин знижував продукцію ТБК-реативних продуктів у сироватці крові, проте вплив цього глікозиду на стан антиоксидантного захисту організму вивчений не достатньо. Інсулінорезистентність (ІР) – це патологічний стан, при якому спостерігається неефективне поглинання глюкози і використання в периферичних тканинах у відповідь на стимуляцію інсуліном. Цей стан характеризується гіперглікемією, толерантністю до глюкози периферичних тканин, розвитком оксидативного стесу, який призводить до розвитку проатерогенного стану.

Метою цього дослідження було вивчення впливу арбутину на процеси перекисного окиснення ліпідів у печінці та стан антиоксидантного захисту організму щурів з експериментальною резистентністю до інсуліну (ІР).

У роботі були використані аутбредні самці щурів, віком 3 місяці та середньою масою 190±15 г, що утримувались у стандартних умовах віварію НФаУ. Тварини були рандомно розділені на 4 групи: 1 – інтактні тварини (ІК), 2 – тварини з експериментальною ІР, яку викликали утриманням тварин на раціоні, збагаченому фруктозою протягом 5 тижнів – (ІР), 3 – тварини з ІР, яким через 3 тижні протягом 14 діб щоденно внутрішньошлунково вводили арбутин у дозі 50 мг/кг ваги тіла (ІР+А), 4 – тварини, яким протягом 14 діб щоденно внутрішньошлунково вводили арбутин у дозі 50 мг/кг ваги тіла. По закінченні експерименту тварин декапітували під хлоралозо-уретановим наркозом. Печінку перфузували холодним фізіологічним розчином та готували 10% гомогенат на 0,05М Трис-НСl буфері (рН 7,4). В гомогенаті визначали вміст диєнових коньюгатів (ДК), ТБК-реактивних продуктів, відновленого глутатіону (ВГ) та активність глутатіон редуктази (ГР). Вміст білка визначали за методом Лоурі. Дані були оброблені статистично.

Встановлено, що розвиток експериментальної ІР супроводжувався посиленням у печінці процесів ПОЛ, про що свідчило підвищення рівню ДК з 2,07±0,06 до 3,37±0,09 нмоль/мг білка та ТБК-РП з 4,67±0,32 до 8,12±0,25 нмоль/мг білка. Ефект, що спостерігався що бути наслідком виснаження антиоксидантного захисту клітин, зокрема зниження вмісту головного антиоксиданту – ВГ з 8,53±0,25 до 6,85±0,19 мкг/мг білка та зниженням активності ГР з 1,65±0,11 до 1,37±0,04 нмоль НАДФН/хв/мг білка. Таким чином, зниження рівню ВГ можливо відбувалося за рахунок посилення оксидативних процесів, а також за рахунок зниження активності ГР, ферменті що регенерує ВГ з його окисненної форми. Введення тваринам арбутину призводило до зниження вмісту ДК та ТБК-РП у тканині печінку у 1,7 та 2,04, відповідно. При цьому спостерігалося підвищення вмісту ВГ до 7,73±0,52 мкг/мг білка. Пригнічення процесів ПОЛ та підвищення вмісту ВГ може бути наслідком виявлення арбутином антиоксидантних властивостей. Окрім цього спостерігалося підвищення активності ГР до 1,37±0,04 нмоль НАДФН/хв/мг білка.

Отримані результати свідчать про те, що арбутин проявляє досить сильні антиоксидантні властивості і здатний гальмувати процеси ПОЛ у тварин з експериментальною ІР. Здатність арбутину стимулювати власну антиоксидантну систему організму свідчить про необхідність подальшого вивчення біологічної активності цієї сполуки з метою її застосування для корекції патологічних станів, які супроводжуються посиленням процесів ПОЛ.