У дослідження було включено 120 пацієнтів (середній вік – 55±8,8 роки) з АГ, які не досягли цільового рівня артеріального тискуТ при прийомі 3-х та більше антигіпертензивних препаратів (АГП) у стабільних дозах не менше 30 днів. Лікарі-інтерни I року навчання за спеціальністю «загальна практика - сімейна медицина» були розподілені на дві групи:

І группа - контрольна  (30 інтернів) – опрацьовувала традиційну методику диференційної діагностики есенціальної резистентної АГ та псевдорезистентної АГ;

ІІ група (30 інтернів) – здійснювала запропоновану нами методику диференційної діагностики РАГ та ПРАГ, яка полягала у вимірюванні рівня офісного АТ та реєстрації ЕКГ до та через 3 години після прийому двох раніше призначених АГП в максимальних разових дозах та діуретика без зміни дозування. При зниженні систолічного АТ більше за 5% та/або покращання процесів реполяризації на ЕКГ, реєстрували ПРАГ, при відсутності вказаних змін - РАГ

Удосконалена методика викладання знань і навичок диференційної діагностики есенціальної РАГ і ПРАГ дозволяє скоротити строки проведення диференційного діагнозу до 3,9±2,6 днів, порівняно до традиційної методики - 16,4±6,8 днів, (p<0,01). Запропонована методика викладання дозволяє достовірно покращити засвоєння знань і практичних навичок у лікарів інтернів зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина».