Вступ. Важливим напрямком формування майбутнього лікаря, як професійної особистості є розвиток професійного мислення. Уміння мислити критично, швидко, різнобічно і обґрунтовано є запорукою ефективної практичної діяльності. Професійне мислення базується на рівні знань, професійних навичок, які студент здобуває протягом навчання у вищому медичному навчальному закладі, які вдосконалюються у майбутній професійній діяльності, дещо видозмінюючись залежно від її умов і спрямованості, але вже зі студентської лави дозволяють випускнику у майбутньому бути конкурентоспроможним на світовому ринку праці [1-3].

Основна частина. Метою нашої роботи було проаналізувати засоби формування професійних компетенцій, які здобуває студент протягом навчання на кафедрі функціональної діагностики та клінічної патофізіології нашого університету.

Зважимо на те, що переважна більшість випускників вишу будуть працювати у сімейній медицині, тобто вони мають вміти не тільки провести фізикальне обстеження, ключовим у цій ситуації є вміння виконати діагностичний пошук індивідуально, використовуючи критерії ймовірності і серйозності захворювання, його давності, можливості лікування, спираючись не тільки на медичні знання, але й на психологічний стан пацієнта, його життєві ситуації [4]. Встановлено, що насамперед, знання, отримані на теоретичних кафедрах, студент застосовує для формування системного підходу при аналізі медичної інформації під час опанування клінічних дисциплін. Так, при вивченні дисципліни «Функціональна діагностика у внутрішній медицині» студенти 6 курсу медичного факультету самостійно на сучасному обладнанні виконують електроенцефалографію, електрокардіографію, добове моніторування ЕКГ і артеріального тиску, спірографію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини і малого тазу, що вимагає фундаментального знання, як мінімум, методології їх проведення згідно світових стандартів. Під час інтерпретації отриманих результатів студенти-медики навчаються виявляти взаємозв'язок патогенезу, клінічних і інструментальних проявів захворювань внутрішніх органів; використовуючи сучасні світові стандарти, протоколи й алгоритми діагностичного пошуку, визначають характер і важкість цих порушень на кожному етапі розвитку захворювання. На нашу думку, безпосередня робота на діагностичному обладнанні підвищує готовність майбутнього фахівця до роботи з сучасною медичною апаратурою та збільшує спектр можливостей для ефективного вирішення професійних задач.

Висновок. Отже, протягом навчання на кафедрі функціональної діагностики студент здобуває професійні компетенції, які при вмілому застосуванні дозволять випускнику у майбутньому здобути успіх у професійній діяльності.

Література:

1. Амиров А.Ф. Система профессиональной социализации студентов в высшей школе / А.Ф. Амиров, Л.А. Амирова // Педагогика. – 2014. – № 7. – С. 44-48.
2. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи. 2-ге видання, доповнене / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2010. – 456 с.
3. Московко Г.С. Розвиток клінічного мислення у студентів вищих навчальних медичних закладів, як когнітивна складова професійної компетентності / Г.С. Московко // Буковинський медичний вісник. – 2016. – Т. 20, № 2 (78). – С. 271-273.
4. Вітенко І. С. Психологічна адаптація сімейного лікаря до професійної діяльності : монографія / І. С. Вітенко. – Вінниця : Нова Книга, 2013. – 132 с.