Вступ. У 1993 році Робоча група з доказової медицини (evidence-based medicine) зробила наступне визначення: «Доказова медицина (ДМ) – це такий підхід до медичної практики, при якому рішення про застосування профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів приймаються, виходячи з отриманих доказів їх ефективності та безпеки, і який передбачає пошук, порівняння, узагальнення та широке розповсюдження отриманих доказів для використання в інтересах хворих». ДМ – це ключ до удосконалення сучасної системи охорони здоров’я, її слід розглядати як методологічну основу формування світогляду лікаря, який на основі збору, аналізу, синтезу та застосування наукової медичної інформації може приймати оптимальні клінічні рішення як з погляду допомоги хворому, так і економічної ефективності.

Видами навчальної діяльності є читання лекцій, проведення практичних занять та самостійна робота студентів під керівництвом викладача. Невід’ємною складовою є робота студента із пацієнтами, під час якої студент удосконалює навички опитування хворого, збору скарг і анамнезу, клінічного обстеження.

Основна частина. Під час вивчення основ внутрішньої медицини студенти медики 4-6 курсів отримують теоретичні знання, оволодівають практичними навичками, вчаться оцінювати результати сучасних додаткових методів обстеження згідно з найновішими рекомендаціями та протоколами діагностики і лікування захворювань внутрішніх органів на основі засад ДМ.

Формування у майбутніх лікарів клінічного мислення – важливий етап в підготовці кваліфікованого спеціаліста. В його основі лежить формування у свідомості студентів особистої системи індивідуальних знань, які є дотатковими до інформації, отриманої з книжок. Завдання викладача внутрішньої медицини - показати на основі диференційної діагностики тематичних хворих різний підхід до діагностики, оцінки тяжкості, прогнозу та лікуванню різних видів патології внутрішніх органів, в тому числі за умов поєднаної патології.

Кінцевою метою практичного заняття є засвоєння навичок формулювання клінічного діагнозу відповідно до сучасних класифікаційних критеріїв кожного захворювання і призначення лікування стаціонарного хворого і розробка рекомендацій подальшого спостереження згідно з новітніми протоколами.

Висновки. Придбані знання в галузі доказової медицини та досвід їх використання студентами сприяє формуванню клінічного мислення, посиленню мотивації до професійної медичної освіти та підвищенню якості підготовки і конкурентоспроможності лікаря.

Клінічне мислення у студентів медиків формується в процесі удосконалення теоретичних знань та практичного застосування цих знань в кожній конкретній ситуації для постановки правильного діагнозу, вибору методу лікування та профілактики на основі засад доказової медицини.