ПЕРШІ КРОКИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ З ХІРУРГІЇ НА ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ ЕТАПІ.

І.Я. Дзюбановський, В.Б. Гощинський, Р.В. Свистун, В.В. Бенедикт, Ю.М. Герасимець, В.І. Пятночка, К.Г. Поляцко, І.Г. Бобяк, А.М. Продан.

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет

ім.. І.Я. Горбачевського МОЗ України», кафедра хірургії ННІ ПО

Вступ. Останніми десятиріччями перспективним напрямком розвитку системи підвищення професійної кваліфікації лікарів розвинених країн світу є дистанційна (у тому числі в режимі on-line) форма навчання. Завдяки цьому забезпечується підвищення професійної кваліфікації без припинення робочого процесу, що є максимально доступним для кожного спеціаліста. Такий принципово новий підхід сприятиме значному підвищенню рівня професійної підготовки лікарів і, можливо, — подальшим реформам у системі медичної, і зокрема післядипломної, освіти. (Ю.В. Вороненко). [1, 2]

Однак виникає питання: чи можливе дистанційне навчання в медицині? Чи можливо забезпечити розвиток клінічних умінь у дистанційному курсі без інтегрованого навчання «лицем до лиця»?

Звісно, навчання лікаря практичним навичкам вимагає традиційного очного контакту з викладачами, але вся теоретична підготовка та вправи у прийнятті рішень можуть проходити в дистанційній формі. Дистанційна освіта не підміняється синонімом «заочного». Воно відрізняється від заочного навчання більш зручною системою доставки інформації, за допомогою використання нових технологій в процесі навчання, що дозволяє розширити географію учасників курсу, а також розширити тематичний діапазон курсів. Такий підхід не впливає на якість навчання і не знижує його ефективність.

Лікар вчиться все життя – така специфіка нашої професії. Лікар повинен не рідше , ніж один раз на п’ять років підвищувати свою кваліфікацію, після чого йому продовжується сертифікат на професійну діяльність на наступні п’ять років. На нашу думку, такий довготривалий термін між курсами підвищення кваліфікації є не досить ефективним. Для удосконалення професійних знань і навичок кожен лікар, особливо хірургічної спеціальності, повинен ознайомитися з новітніми досягненнями в медицині частіше. Прагнення фахівця до вдосконалення знань ставить перед освітніми установами задачу оптимізації навчального процесу з урахуванням, як вітчизняних традицій, так і принципів, розроблених і апробованих міжнародною спільнотою.

Основна частина. В існуючій сьогодні системі післядипломного навчання є недоліки, які можуть бути компенсовані використанням технологій дистанційного навчання. Відомо, що перевагами дистанційних технологій післядипломного навчання є наступні:

• гарантована якість навчання;
• доступна форма для всіх лікарів;
• можливість навчання за місцем проживання, що дозволяє розширити коло лікарів, які навчаються, особливо, в сільській місцевості, де брак кадрів не дозволяє на тривалий час виїжджати на навчання з відривом від роботи;
• економія часових та фінансових витрат лікарів, які працюють повний робочий день і мають обмежений час для навчання;
• використання сучасних інформаційних систем за допомогою навчальної соціальної мережі E-mail, електронних бібліотек, комп’ютерних і віртуальних конференцій, майстер-класів, при тому оцінка знань проводиться в системі Он-лайн тестування;
• використання телемедицини, відеоконференцій, телефонних консультацій забезпечує безпосередній контакт з відомими вітчизняними та зарубіжними фахівцями;
• можливість архівування отриманих знань.

Разом з тим існують певні труднощі , які необхідно враховувати  при введенні в процес навчання дистанційної форми.

Слід відмітити, що дистанційна форма навчання вимагає значних кваліфікованих трудовитрат для розробки і виробництва програм, які гарантують високу якість навчання. При дистанційному навчання важко забезпечити розвиток клінічних умінь без інтегрованого навчання «лицем до лиця», «з рук в руки». Тому це вимагає ретельного планування для забезпечення належного об’єднання  можливостей різних форм навчання, що  забезпечить якісний контроль клінічного досвіду.

Наш досвід в області дистанційного навчання почав формуватися з 2016 року, коли силами кафедри хірургії ННІ ПО була розпрацьована навчальна програма для ТУ і ПАЦ за спеціальністю «Хірургія». В програму включені лекції, семінари, практичні заняття, ситуаційні задачі і запитання для тестового контролю. Крім цього, для володіння практичними навичками включено навчання в стимуляційному центрі. За цей невеликий період часу проведений аналіз результатів навчання показав значне підвищення якості практичних умінь фахівців і довів необхідність включення в загальний навчальний процес даного виду навчання.

Такий підхід дозволяє вирішити проблему методичного забезпечення і зміцнення матеріально-технічної бази дистанційного навчання лікарів-хірургів на післядипломній освіті, що підвищує значення нової ролі викладача в освітньому процесі та формує спрямовану мотивацію лікарів до інтерактивної роботи з самоосвіти. Оцінка інформаційних потреб учасників навчального процесу свідчить про актуальність створення досконалих інформаційних навчальних матеріалів, які повинні враховувати потреби та можливості користувачів, відповідати вимогам навчального процесу. Створення новітніх освітніх технологій та практичне їх використання в педагогічній практиці із застосуванням технічних засобів навчання на електронних носіях надають лікарям-курсантам змогу не тільки ознайомлення з сучасними новітніми технологіями медицини, а й виступають базою для подальшого ґрунтовного вивчення матеріалу під час самопідготовки до занять.

Висновки. Дистанційне навчання за спеціальністю «Хірургія» на післядипломному етапі дозволяє ефективно вирішувати освітні завдання сьогодення.

Така форма навчання дозволяє на відстані безперервно ознайомлювати лікарів з сучасними досягненнями медицини після закінчення вищого медичного закладу.

Література.

1. Вороненко Ю.В., Латишев Є.Є., Михальчук В.М. Досвід НМАПО імені П.Л. Шупика щодо підвищення кваліфікації за очно-заочною формою з елементами дистанційного навчання у форматі он-лайн. Медична освіта. – 2014. - № 2. – С. 25-26.
2. Сучасні питання підготовки лікарів загальної практики з хірургії / О. С. Никоненко, С. Д. Шаповал, С. М. Дмитрієва // Семейная медицина. - 2015. - № 1. - С. 183.