Вступ. В Дніпропетровській медичній академії наразі одержують освіту представники далекого зарубіжжя – арабських, африканських країн, Індії, а також країн СНД. Безумовно, базовий рівень знань та вмінь для іноземних студентів визначається державним стандартом та створеними на його основі нормативними документами, згідно яких складається методична база кафедри. Однак, наявність суттєвих розбіжностей у рівні довузівської підготовки, володінні язиком, а також труднощі соціальної адаптації окремих студентів вимагають деякої корекції програми навчання іноземних студентів.

Основна частина. Викладання медико-біологічних дисциплін потребує уваги та глибокого осмислення матеріалу, застосування конспектів-лекцій [1], різних форм навчальної діяльності. Перший етап повинен ґрунтуватися на більш повільному входженні в предмет та чіткому усвідомленні значення біохімії в системі медичної освіти, її тісних зв’язків з біологією, гістологією, фізіологією на початкових курсах і необхідність біохімічних знань для розуміння професійно орієнтованих дисциплін – фармакології, патофізіології, терапії, психіатрії та інших. Далі, це поступове складання  бази біохімічної термінології і обов’язкове озвучення її кожним студентом, що дає змогу увійти в загальний для всіх кафедр алгоритм проведення учбового заняття. До деякої міри біохімія – це язик формул, які однаково виглядають в підручниках усіх країн світу, однак розуміння напрямку перетворень в залежності від умов метаболізму, що ці формули відображають, є основним завданням дисципліни. Для досягнення цілей курсу нами використовуються тестовий контроль, тематична співбесіда з теоретичних питань, лабораторно-практичне дослідження біохімічних процесів з обговоренням та створенням протоколу, якій фіксує одержані результати та відповідні висновки. В ході обговорення яскраво проявляється емоційно-особистісне сприйняття інформації – гучні варіанти висновків, бажання кожного озвучити ті фрагменти теми, що стали зрозумілими. Для успішного засвоєння теми важливо поступово нарощувати її складність. Так, при вивченні тканинного дихання як термінального етапу загальних шляхів катаболізму спочатку відбувається знайомство із субстратами біологічного окислення, їх співставлення відносно енергетичної ємності, що залежить від кількості і якості атомів водню у їх молекулах. Далі з учасниками дихальних ланцюгів в аспекті їх здатності вивільняти енергію водню, працюючи у окислювально-відновних парах. Надані врозкид компоненти дихального ланцюгу в формі гри розташовують за зростанням окислювально-відновного потенціалу. Наступний етап – створення поліферментних комплексів – дихальних ланцюгів, здатних генерувати електрорушійну силу подібно гальванічному елементу, створюючи потік електронів, енергія якого трансформується у тепло та молекули АТФ. А далі студент розглядає можливий вплив отруйних речовин, дефіцит вітамінів, субстратів, що порушують найважливіші механізми, та з точки зору лікаря усвідомлює вразливі в цьому сенсі органи і тканини. Більш складний рівень – це самостійне вирішення студентами конкретних завдань з окресленою патологічною ситуацією – від означення причин, що її створили до рекомендацій можливих шляхів її усунення.

Висновки. Студенти набувають навичок практичних шляхів розв’язання ситуацій, вміння інтерпретувати основні біохімічні показники аналізу крові та вирішувати тестові завдання.

Література

1. Гонтова Т. М., Сіра Л. М., Мала О. С. Шляхи підвищення ефективності лекційної форми навчання іноземних студентів / Матеріали IX Міжрегіональної науково-методичної інтернет‑конференції. «Формування сучасної концепції формування природничих дисциплін дисциплін в медичних освітніх закладах»,  1–2 грудня Харків, 2016. - с. 15.