Остання редакція: 2017-04-04
Аннотація
Виробнича практика студентів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації є важливою ланкою у підготовці лікаря і невід’ємною частиною навчального процесу. Головне завдання виробничої практики – це закріплення знань та умінь в умовах майбутньої професійної діяльності, які отримані в процесі вивчення основних теоретичних та клінічних дисциплін. Робота студентів на кожному субциклі складається з щоденного амбулаторного прийому та надання медичної допомоги згідно з навчальною програмою; чергування у кабінеті невідкладної допомоги або щоденній погодинній додатковій практиці у відділенні невідкладної допомоги та навчання у спеціалізованому симуляційному центрі на муляжах. Для відпрацювання навичок також використовуються моделі та симулятори із низьким та середнім рівнем складності, на яких можна використовувати відпрацювання ін'єкцій та новокаїнових блокад; проведення катетеризації центральних та периферичних вен, артерій; катетеризації сечового міхура (у жінок та чоловіків); торакоцентезу; лапароцентезу; перикардіоцентезу; введення назогастрального зонду; люмбальної пункції у дорослих та у новонародженої дитини; накладання та видалення швів; навики по десмургії тощо. Використання манекенів high-fidelity класу дає можливість аускультації серцевих тонів, дихальних шумів для диференціації фізіологічних і патологічних, пальпації пульсу на магістральних та периферичних судинах, оцінювання зіничного рефлексу; можливість проведення діагностичних та лікувальних маніпуляцій, тренінгу реанімаційних заходів з використанням справжньої апаратури. Фізіологічна відповідь муляжа (манекена) на всі дії студента є запрограмованою, включаючи відповідь на введення фармакологічних препаратів, зокрема на дозу та шлях введення; виведення необхідних вітальних параметрів пацієнта на монітор. Особливою перевагою реанімаційного симулятора являється його автономність; можливість транспортування і відтворення ситуацій будь-якої складності (інсценування невідкладних станів на вулиці, в поліклініці, в транспорті швидкої медичної допомоги, на борту літака, вдома, в операційній тощо, так звана симуляція in situ); можливість програмування будь-якої клінічної ситуації, рідкісної патології та патологічних станів, складних для показу в клінічній практиці. Набуття навиків надання ургентної та невідкладної медичної допомоги студенти на літній виробничій практиці здобувають у відділенні (кабінеті) невідкладної допомоги поліклініки, під-час планових тренінгів та факультативно – у симуляційному центрі на муляжах. За необхідності додаткових обстежень у лабораторії, кабінетах функціональної діагностики або рентгенологічного дослідження, проведення консультацій суміжних спеціалістів студент супроводжує хворого та приймає активну участь у проведенні певного дослідження. Організація навчання в симуляційному центрі створює додаткові умови для самостійного виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій на тренажерах та відбувається у вигляді тренінгів, які розрізняються в залежності від аудиторії осіб, що навчаються, тематики та цілей заняття з невідкладної медичної допомоги, що також зараховується до оволодіння базовими практичними навиками під-час виробничої практики.