Вступ: Освітня галузь медицини тісно пов’язана з процесами які відбуваються за межами нашої країни [3].

Надання якісної медичної допомоги населенню України потребує підвищення рівня професійної підготовки лікарів-інтернів. Після підписання у 2004 році Болонської конвенції , почала проходити реформа система вищої освіти, яка  має наблизитись до певних світових стандартів підготовки лікарів. [1,2].

Сучасний ринок праці потребує практичного напрямку підготовки, що передбачає навчання на муляжах, фантомах тренажерах, це має зменшити кількість помилок при роботі з хворими і підвищити рівень допомоги населенню [1,3].

Основна частина: Починаючи з 1992 року, на нашій кафедрі пройшли навчання 286 лікарів-інтернів. Більша частина з них навчалась на контрактних умовах, що змушувало їх працювати на роботах, не пов’язаних з медициною, і гальмувало засвоєння практичних та теоретичних знань.

Наш досвід показує, що практична підготовка лікарів, випускників ВУЗів 1992-2007 років була кращою. Викладачі хірургічних спеціальностей тих часів мали змогу широко залучати до навчального процесу тематичних хворих. В теперішній час, після обіцянки створення університетських клінік, частина викладачів усунена від практичної роботи відділень та операційних і не має змоги передавати свій практичний досвід. Ще 10-15 років тому пріоритети у виконанні операції - мав лікар, який пройшов тематичну підготовку або захистив дисертаційну роботу з відповідної теми і здатен виконати операційне втручання на більш якісному рівні. На сумісних клінічних розборах обговорювались всі етапи операції і призначавсь ведучий хірург. Всі ці інституції втрачені, що призводить до більш слабкої підготовки лікарів інтернів. Особливістю вимог сьогодення є практична якісна підготовка лікарів-інтернів, поєднана з компетентним підходом до методик лікування.

Лікарі інтерни після проходження первинної спеціалізації в інтернатурі отримують свідоцтво спеціаліста ортопеда-травматолога та інтегруються в штат медичних закладів України. Згідно з державними стандартами після інтернатури, молоді фахівці мають бути готовими до самостійної роботи з обраної спеціальності. З нашого погляду отримання практичного досвіду повинно бути розпочато ще з перших курсів медичних вузів та більш поглиблено засвоєно в інтернатурі. На кафедрах працюють фахівці з кандидатським або докторським науковим ступенем, вони приймають участь у наукових зібраннях, їх професійний рівень, як правило, вищий ніж у лікарів відділень. Тому потрібно на законодавчому рівні, вирішити цю проблему, що безумовно наблизить медичну галузь України до Європейських стандартів.

Висновки: Всі заняття на кафедрах мають бути направлені на всебічний професійний розвиток лікарів-інтернів. З урахуванням Болонських угод обов’язковим є практичний нахил навчання з вирішенням правових засад для викладачів та лікарів-інтернів.

1. Вороненко Ю.В. « Дистанційне навчання в режимі on-line: нові можливості для професійного розвитку, нові перспективи»

https//nmapo.edu.ua/index.php/uk/24.12.2014

2. Левічев О. Інтернатура: особливості проходження та визначення вартості. https://i.factor.ua/ukr/journals/bb/2015/october/issue-40/article-12647.htm

3. Поліщук М.Е. Вихід із усіх криз – один і полягає він через системні реформи галузі Ваше здоровۥя 6.02.2009 №42. Про проведення педагогічного експерименту з запровадженням кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Наказ міністерства освіти і науки України № 48 від 23 січня 2004 року.