Open Conference Systems - Тернопільський Національний Медичний Університет, Cучасні підходи до вищої медичної освіти в Україні, 18-19 травня 2017 року

Розмір шрифту: 
ВКЛАД ПРОФЕСОРА О.Т.ХАЗАНОВА В УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАННЯ БІОПСІЙНО-СЕКЦІЙНОГО КУРСУ ( ДО 60- РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТУ)
Володимир Волошин

Остання редакція: 2017-04-12

Аннотація


Я.Боднар, В.Волошин, Т.Головата, О.Гладій, Т.Дацко, А.Миколенко, Ю.Орел, П.Сельський,  A. Слива, М.Фурдела, С.Трач Росоловська, В.Франчук, І.Юрик

Вклад професора О.Т.Хазанова в удосконалення викладання біопсійно-секційного курсу
(до 60- річчя заснування університету)

ДВНЗ  «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України»

У зв’язку із реформуванням вищої медичної освіти дискутується питання щодо збереження викладання біопсійно-секційного курсу, як окремої дисципліни. Впровадження її в систему підготовки лікарів було передбачене наказом МОЗ СРСР за № 641 від 1935 р.. Майбутні випускники зобов’язані були уміти провести аутопсію, оформити діагноз і клініко-патологоанатомічний епікриз, видати лікарське свідоцтво про смерть. Проте тривалий час існувала прогалина, щодо методичного забезпечення курсу. На усунення цього недоліка професор О.Т. Хазанов сумісно із професором І.О Чалісовим видають у 1969 році методичний посібник для студентів «Введение в секционный курс», який  перевидавався як практичне керівництво у 1970, 1976 та 1984 рр.. У посібнику детально описано принципи організації патологоанатомічної служби, техніку аутопсії, проведенняя біопсій та наведено зразки протоколів розтинів із формулюванням діагнозів. У цей же часовий проміжок О.Т.Хазанов друкує у фахових виданнях дискусійні статті стосовно формулювання клінічного діагнозу та питань танатогенезу, що доповнювало вищезгадані методичні матеріали. Широке впровадження в цей час інцезійних, тонкоголкових аспіраційних, вакуум-аспіраційних та ендоваскулярних біопсійних методик поставило перед вищою школою необхідність впровадження нового курсу – біопсійно-секційного. Це було злободенною відповіддю задля усунення важливих недоліків навчання лікарів щодо оволодіння інтерністами методів зберігання тканин, правильної підготовки та скерування препаратів на гістохімічне та імуногістохімічне дослідження, створення умов верифікації патологічних процесів та формулювання коректного танатогенезу.

Таким чином, у наш час перед біопсійно-секційним курсом ставляться надзвичайно складні та важливі завдання підготовки фахівців, які володіють сучасними необхідними у повсякденній діяльності практичними навичками, а отже вилучення біопсійно-секційного курсу із освітньої програми підготовки лікарів є недопустимим.