Волошин В.Д.

кандидат медичних наук, доцент

доцент кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я.Горбачевського,

Сморщок Ю.С.

кандидат медичних наук, доцент

доцент кафедри травматології та ортопедії з військово-польовою хірургією Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я.Горбачевського,

Волошин О.С.

кандидат біологічних наук, доцент

доцент кафедри загальної біології та методики навчання природничих дисциплін Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

КУЛЬТУРА ЛІКАРЯ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ТА ФУНДАМЕНТ УСПІШНОЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Вища освіта передбачає не лише формування високого рівня професійних якостей, але й належний загальний культурний розвиток людини, становлення її духовних і моральних якостей. Без сумніву, вирішальну роль у цьому процесі відіграють батьки, сім’я, оскільки саме в дитячому віці закладаються основи поведінки людини, відбувається її розвиток як самостійної особистості. Однак, вагомий внесок у подальший культурний розвиток вносить також навчання , спілкування з ровесниками і викладачами, здобуття знань, розвиток в процесі навчання професійних комунікативних компетентностей.

Суспільство традиційно висувало високі вимоги до особистості лікаря, в тому числі – до рівня його культурного розвитку. З огляду на специфіку фаху, культура лікаря повинна включати високий  загальний інтелектуальний розвиток, але, окрім цього - вміння спілкуватись з пацієнтами, обов’язкове дотримання лікарської таємниці, розвинене відчуття емпатії. Тому культура лікаря – це культура мислення, культура взаємин і поведінки, світоглядна і професійна культура [3].

Звісно, основна вимога до лікаря – це належний рівень його фахових якостей, забезпечення ефективного лікування, збереження здоров’я і життя. Однак, практика показує, що лікаря-професіонала відрізняє вміння створити позитивний фон спілкування, сформувати відчуття довіри з боку пацієнта. Культура взаємин і комунікативна компетентність сприяють формуванню правильної стратегії лікування.

Розвиток сучасного суспільства відбувається за умов інтенсивних міжнародних і міжкультурних зв’язків, представники різних країн активно перетинають кордони з метою відпочинку, навчання або роботи. Завдяки цифровим технологіям набула поширення міжнародна співпраця окремих фахівців вузьких спеціальностей з метою вирішення певних завдань, зокрема, і в галузі медицини. Саме тому важливим є формування в майбутніх лікарів високого рівня загальної культури, почуття толерантності до ментальних особливостей інших народів і, звісно ж, обов’язкове вивчення іноземної мови.

Фах лікаря передбачає надання допомоги незважаючи на національність хворого, його соціальний статус, віросповідання чи культурні особливості. Дана професія завжди залишалась унікальною, стоячи осторонь від різноманітних соціальних змін, міжконфесійних суперечок і тому подібного. Такі особливості ментальності характерні практично для всіх культур, що є реальною підставою для використання позитивних загальнолюдських міжкультурних цінностей з метою досягнення консенсусу [1] в процесі міжкультурного спілкування.

Поняття міжкультурної комунікації передбачає взаємодію культур, що відбувається у формі діалогу, внаслідок чого виявляється загальнолюдське і специфічне кожної культури як системи [2]. Важливим інструментом міжкультурної взаємодії є мова, через яку учасники діалогу отримують інформацію про ментальну специфіку відображення і сприйняття світу представниками інших культур.

Культура лікаря як відображення його особистісної культури і культури фахівця-медика є вагомим інструментом міжкультурної взаємодії у сучасному світі. Однак, не зважаючи на вимоги глобалізації, слід відзначити – основою розуміння і поваги до інших культур є знання насамперед культури і звичаїв свого народу, внутрішня повага до себе як до представника своєї нації. Успішність міжкультурної комунікації ґрунтується на внутрішній культурі особистості.

1. Запорожець І. В. Формування міжкультурної комунікації іноземних студентів-медиків / І. В. Запорожець, С. О. Краснікова // Досягнення і перспективи впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих медичних (фармацевтичному) навчальних закладах України: Матеріали Всеукр. навчально-наукової конференції, Тернопіль, 15-16 травня 2014 р. / ТДМУ. – Тернопіль, 2014. – С. 614-615.
2. Козак А. Міжкультурна комунікація в контексті діалогу культур / Алла Козак // Наукові записки. Серія: філологічні науки. – Випуск 118. - С. 106-110. - Режим доступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/3429/3/kozak.pdf - Назва з екрану. – Дата звернення: 25.10.2017.
3. Шевченко Ю.Л. Філософія медицини / Ю.Л. Шевченко // М.: "ГЕОТАР-МЕД", 2004. – 480 с. - Режим доступу: http://ibib.ltd.ua/meditsina-sisteme-kulturyi-kultura-lichnosti-15915.html - Назва з екрану. – Дата звернення: 25.10.2017.