Актуальність. Надниркові залози реагують на будь-яку стресову ситуацію. Хронічний стрес на фоні негативних емоцій призводять до значного вироблення гормонів стресу, що може спричинити розвиток цукрового діабету. При дії довготривалого стресу активується і соматотропний механізм регуляції, що спричинює резистентність до інсуліну, прискорює мобілізацію накопичених в організмі жирів, збільшує вміст у крові глюкози і вільних жирних кислот, може сприяти розвитку метаболічного синдрому, ожирінню, цукровому діабету.

Мета роботи. Вивчити вплив хронічного стресу, перенесеного в пренатальний, постнатальний період розвитку і при їх поєднанні на ризик розвитку цукрового діабету в експерименті.

Матеріали та методи дослідження. Досліди виконано на 3 місячних щурах різної статі, які перебували на звичайному раціоні віварію. Дослідження виконано на 20 білих безпорідних статевозрілих щурах-самцях та 24 самицях віком 3 місяці, яких утримували в одному приміщенні на стандартному раціоні та режимі віварію. Хронічний постнатальний стрес у щурів викликали з 1,5- до 3-місячного віку. У день досліду їх фіксували протягом одної години спинкою донизу, після чого проводили подальші дослідження. До контрольної групи увійшли тварини, народжені самицями, які не перебували під впливом стресу, а тварини до 3-місячного віку знаходилися в стандартних умовах віварію на звичайному раціоні. У всіх тварин визначали масу тіла, розподіл підшкірно-жирової клітковини, концентрацію глюкози, натрію та калію в сироватці крові. Евтаназію щурів проводили шляхом тотального кровопускання з серця після попереднього тіопентало-натрієвого наркозу.

Результати дослідження та їх обговорення: вивлено, що маса у самиць при всіх досліджуваних методиках стресу, а у самців з перенесеним пренатальним стресом достовірно зменшилася маса тіла, причому достовірно меншою вона була тільки у групі тварин з постнатальним і поєднаним стресом. Відмічено найбільше накопичення підшкірно жирової клітковини у групі тварин з поєднаним стресом. У всіх тварин спостерігалося наростання вісцерального жиру.

Концентрація глюкози достовірно підвищилася в усіх групах щурів, але найбільше – в усіх щурів з поєднаним стресом.

У контролі відмічено більшу на 20,7 % концентрацію натрію у самиць. У самців, які зазнали пренатального стресу, порівняно з контролем, було зростання концентрації натрію на 37,8 %, калію – на 67,9 %. У самиць збільшилася тільки концентрація калію на 61,8 %. У самців, які зазнали постнатального стресу, порівняно з контролем, спостерігалося зростання концентрації натрію на 25,1 % і калію на 66,1 %. Порівняно з тваринами, які зазнали пренатального стресу була меншою концентрація натрію на 10,2 %. У самиць при дії постнатального стресу збільшилася концентрація калію на 63,5 %. Різниці між показниками самців і самиць не відмічено.

У самців, які зазнали поєднаного стресу, порівняно з контролем, зріс вміст натрію на 28,5 %, калію – на 70,8 %. У самиць, які зазнали поєднаного стресу порівняно з інтактними тваринами збільшилася концентрація калію на 68,4 %.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, хронічний психоемоційний стрес, перенесений у будь-який період життя, призводить до зростання рівня глюкози крові, підвищеного ризику розвитку цукрового діабету в усіх тварин і нецукрового діабету у самців.