Однією з важливих проблем охорони здоров'я в усіх країнах є ожиріння, яке призводить до багатьох захворювань та ускладнень, погіршує перебіг коморбідних захворювань і становить важливу соціально-економічну проблему.

Метою дослідження було вивчення особливостей клінічного перебігу, біохімічних показників крові та фібротичних змін печінки у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХГС) та ожирінням.

Обстежено 37 хворих на ХГС, які знаходились на лікуванні в гастроентерологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні. Серед всіх обстежених пацієнтів було 22 чоловіки (59,46%) та 15 жінок (40,54%), віком від 22 до 63 років. Діагноз ХГС підтверджували за допомогою маркерів вірусного гепатиту С методом якісної ПЛР, вірусного навантаження та генотипування. Всім пацієнтам проведено загальноклінічне обстеження з визначенням біохімічних показників крові, УЗД, еластографії, фібротесту та визначення ІМТ.

Результати. У всіх пацієнтів до лікування відмічали цитолітичний синдром мінімальної та середньої активності, гіпербілірубінемія у пацієнтів з ІМТ ≤ 32,3 становить 35,4±1,73, а з ІМТ ≥ 32,3 відповідно 38,2 ± 2,16. Методом еластометрії та фібротесту встановлено рівень фіброзу печінки у всіх пацієнтів F2-F3 (за METAVIR). Після проведеного противірусного лікування софосбувіром та даклатасвіром у пацієнтів досягнуто стійку вірусологічну відповідь. Через 6 місяців у пацієнтів з ІМТ ≤ 32,3 фіброз печінки зменшився до F1-F2, тоді як у хворих з ІМТ ≥ 32,3 показник фіброзу залишався без змін.

Висновок. Таким чином, ожиріння сприяє поглибленню фіброзу та сповільнює його зворотній розвиток.