Розмір шрифту: 

Однією з найпоширеніших причин виникнення хронічної хвороби нирок (ХХН) є тубулоінтерстиціальний нефрит. Тому при пошуку нових засобів лікування ХХН доцільним є вивчення їх впливу на тубулярний апарат нирок, що відображується рівнем активності ферментів сечі.

Метою роботи стало експериментальне вивчення впливу препарату Глюквамін, що є перспективним для лікування ХХН, на рівень ферментурії при тубулярному ураженні нирок у щурів з нирковою недостатністю.

Дослідження проведено на моделі сулемової нефропатії у щурів при щоденному в/ш введенні Глюкваміну у дозі 80 мг/кг протягом 3 тижнів у порівнянні з кверцетином у дозі 20 мг/кг та леспефрилом у дозі 2,2 мл/кг. У тварин визначали активність у сечі ферментів лужної фосфатази (ЛФ) та лактатдегідрогенази (ЛДГ).

Результати дослідження показали, що на 21 добу досліду під впливом Глюкваміну у щурів спостерігалось вірогідне зменшення рівня ферментурії стосовно нелікованих тварин. При цьому активність ЛФ зменшувалась у 2,2 разу (з 314 до 144 МО/л), що свідчить про захисний вплив на проксимальну частину нефрону. Активність ЛДГ також зменшувалась у 1,3 разу (з 120 до 92 МО/л), що говорить про нормалізацію стану дистального звивистого канальцю. Отже, Глюквамін переважний захисний вплив чинив на проксимальний відділ нефрону. При цьому за ступенем впливу Глюквамін вірогідно перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу.

Таким чином, за умов розвитку тубулярного ураження нирок, що призводить до виникнення ниркової недостатності, Глюквамін чинить виражену нефропротекторну дію та є перспективним засобом лікування ХХН.