Найпоширенішим захворюванням сучасності є цукровий діабет (ЦД). Особливість даного захворювання  полягає в тому, що загальна смертність у хворих на ЦД є у 1,5–2,5 разу більшою, ніж в осіб без нього, а від серцево-судинних захворювань у 2–4 рази більша, ніж у популяції в цілому. Ризик смерті від ССЗ зростає зі збільшенням глікемії натще понад 5,5 ммоль/л. Важливо своєчасно виявляти епізодичну гіперглікемію на етапі переддіабету. Результати епідеміологічних досліджень беззаперечно довели, що зміни життєвого устрою – збільшення фізичної активності, впорядкування харчування сприяють зменшенню вірогідності виникнення ЦД2 в осіб із переддіабетом. Можливість впливу на початкові порушення вуглеводного обміну, здатність зупинити їхнє прогресування робить ранню діагностику цих порушень важливим профілактичним заходом щодо ЦД2 та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ).

Мета дослідження: вивчення поширеності порушень вуглеводного обміну під час активного обстеження населення.

Матеріали та методи. Проведено обстеження 156 осіб шляхом визначення у них рівня глікозильованого гемоглобіну (HbAlc). Перед обстеженням респонденти заповнювали анкету, у якій наводили прізвище, ім’я, вік та відповідали на запитання: хворіють на ЦД чи ні.

Результати. Виявлено понаднормове підвищення глікозильованого гемоглобіну у 13% чоловіків та 36% жінок з числа обстежених осіб. Найбільша кількість обстежених, у яких рівень НbA1с в нормі, – у віковій групі до 45 років (43,6%), а найнижча – у віковій групі 76 років і більше (3,7%). Найбільша кількість обстежених, у яких рівень НbA1с вище норми, – у віковій групі 46–65 років (49,9%), а найнижча – 76 років і більше (5,0%). Вдалося з’ясувати, що вагоме підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну спостерігається у людей з 59 років. Аналіз статистично значущих чинників ризику засвідчив, що найбільш впливовими з них відносно ймовірності виникнення ЦД у населення є вік і стать. Встановлено, що інтенсивне лікування ЦД2 має добрі віддаленні наслідки у довготривалій перспективі. Тобто через 10 років лікування на 15% зменшується ризик розвитку інфаркту міокарда та на 13% – ризик загальної смертності в інтенсивно лікованих пацієнтів порівняно з пацієнтами, яким застосовували звичайну терапію. Аналіз засвідчив, що зниження HbAlc на 0,9% в середньому протягом 5 років у подальшому привело до зниження на 17% нефатальних інфарктів міокарда, але без істотного впливу на їхній перебіг або загальну смертність. Поєднання гіперглікемії з дисліпідемією та АГ може зумовлювати прискорення розвитку ССЗ у цих пацієнтів. Скринінгові обстеження з дослідження HbAlc дозволяють своєчасно діагностувати безсимптомну гіперглікемію та ЦД2. Висновки. 1. Скринінг порушень вуглеводного обміну шляхом визначення показників HbAlc виявив їх у 18% чоловіків та 36% жінок із усієї когорти обстежених. 2. Найбільша кількість осіб з високими показниками HbAlc спостерігається у віковій групі після 59 років. 3. Активне виявлення порушень вуглеводного обміну визначенням HbAlc дає можливість внести зміни до способу життя людини, розпочати лікування невиявленого ЦД2, чим зменшить вплив гіперглікемії на розвиток ССЗ.