Найбільш розповсюдженими технологіями хірургічної реваскуляризації міокарда на цей час є КШ (коронарне шунтування) на працюючому серці, КШ із застосуванням штучного кровообігу (ШК) з кардіоплегією та КШ на працюючому серці в умовах допоміжного ШК [1, 2,4, 5]. Але навіть у кардіоцентрах, де КШ переважно виконуються на працюючому серці, в окремих випадках виникають умови, які вимагають застосування екстреного підключення ШК (конверсії). Частота таких випадків варіює від 2% до 22%, а їх результати значно гірші, ніж КШ без ШК або КШ з плановим призначенням допоміжного ШК [3, 4].Запобігти екстреної конверсії можна шляхом удосконалення передопераційного планування КШ з ретельним визначенням показань до планового ШК у конкретних пацієнтів. Тому актуальним є дослідження причин екстреного переходу на ШК для визначення предикторів інтраопераційних ускладнень.