Вступ. Питання попередження неспроможності кишечних  анастомозів (НКА), не дивлячись на удосконалення техніки їх формування, використання монофіламентного розсмоктувального матеріалу не знімається з порядку денного. За даними різних авторів НКА виникає від 5% до 25% випадків, а летальність в наслідок цього ускладнення складає 23,2 – 31,2%.

Мета – виявити фактори ризику, що спричиняють неспроможність кишечних анастомозів та розробити заходи для їх попередження.

Матеріали та методи. У двох групах хворих, основній (78 хворих) та контрольній (63 пацієнта), віком від 32 до 67 років, проведено аналіз та оцінку чинників ризику виникнення випадків неспроможності тонко-товстокишкових та товсто-товстокишкових  анастомозів після операцій з приводу пухлин товстої кишки.  Для діагностики неспроможності кишкового анастомозу використовували ультразвукове та рентгенівське дослідження органів черевної порожнини, а також ректороманоскопію, колоноскопію, відеолапароскопію.  Також для  диференціальної діагностики парезу кишечника від неспроможності кишечного анастомозу  використовували імунохроматографічний напівкількісний прокальцітоніновий експрес-тест (для підтвердження  відсутності системної запальної реакції) та  визначення  концентрації аміаку в ексудаті, що виділявся  через дренажі у черевній порожнині за методикою В.А. Черкасова (2003). Окрім перитоніту, за ознаки НКА ми також рахували наявність запальних інфільтратів та абсцесів в ділянці анастомозу. Для аналізу факторів ризику неспроможності кишечних анастомозів ми взяли за основу програму Fast Track Surgery, H. Kehlet  (1997), мета якої — зменшення періоду знаходження в стаціонарі, кількості післяопераційних ускладнень і матеріальних витрат на лікування.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи причини виникнення НКА  у 8 (12,7%) хворих  контрольної групи хворих,  ми встановили наступні фактори ризику, що можна виявити в до операційному періоді: наявність цукрового діабету; ожиріння ІІ-ІІІ ст.; похилий та старечийвік;хронічніабогостріінфекціїіншоїлокалізації (бронхолегенева, сечостатева та інші); хронічнаінтоксикація (паління, алкоголізм); супутнізахворювання; важкість оперативноговтручання, що буде проводитися з приводу пухлинногопроцесу; анемія та гіпопротеїнемія; субкомпенсовананепрохідність кишечника, викликанапухлиннимпроцесом; плануваннярозширенихрезекцій кишечника при пухлинномупроцесі у випадкахпроростанняостаннього в оточуючитканиниабооргани, в наслідокчого буде збільшенатравматичністьоперації, крововтрата та часвиконання операції.Фактори ризику, що виявлені під час операції: формування спів устя за наявності хронічної субкомпенсованої непрохідності товстої кишки, пухлинного ґенезу; значна за обсягом мобілізація товстої кишки не менше трьох анатомічних відділів;     дислокація анастомозу в інші анатомічні відділи черевної порожнини; нестійка тривала гемодинаміка під час виконання оперативного втручання; крововтрата до 1000 мл під час виконання радикального етапу операції.

Таким чином, враховуючи вище перераховані фактори ризику неспроможності кишечних швів з метою попередження цього ускладнення, ми пропонуємо наступну етапність. У до операційному періоді: покращення реологічних властивостей крові та перфузії тканини;  корекція анемії та гіпопротеінемії;  антибіотикопрофілактика; корекція супутньої патології; передопераційна очистка товстого кишечника. Під час операції: інтраопераційна очистка товстої кишки; ретельне звiльнення вiд жирової тканини країв резектованої кишки на вiдстанi не менше нiж 0,5 см вiд краю резекцiї; коса линяя пересiчення (70–80° по вiдношенню до брижового краю);використання  дiатермокоагуляцiї при пересiченнi кишки для досягнення гемостазу та збiльшення асептичностi втручання; формування вузлового прецизiйного серозно-м'язово-пiдслизового шва монофiламентною ниткою на атравматичнiй голцi, не бiльше нiж 5 мм вiд країв з iнтервалом 5–6 мм мiж швами; укріплення та герметизація кишечних анастомозів біологічними або полімерними матеріалами.

Врахування факторів ризику НКА та застосування методів його запобігання дало можливість зменшити кількість випадків цього ускладнення до 6,4% ( 5 випадки НКА).

Висновки. Таким чином, визначення факторів ризику неспроможності кишечних анастомозів та застосування методів їх попередження є обов’язковою умовою для зменшення кількості цього ускладнення.

Перспективи. Необхідно розробити індивідуальну шкалу ризику виникнення неспроможності кишечних анастомозів.