Розмір шрифту: 

У 1794 р., в книзі Маріо Глоззі «Storia della Fisica» вперше була представлена робота А. Вольта, в якій він описував, як брав дві склянки з водою, і між ними розміщував препаровану жабу, яка слугувала індикатором слабких електричних сигналів. Після розігрівання одного кінця залізної дуги у киплячій воді та наступного занурення кінців дуги у дві склянки, він побачив, що жаба почала смикатися. Вольта записав: « Я побачив, що жаба скорочується доти, поки температура на кінцях дуги не вирівняється.» При цьому ним було зроблено висновок про проходження струму. Більше того, він помічає ще більш тонке явище: « Іноді я бачив, як навіть без розігріву жаба скорочувалася. Я зрозумів, що мав неоднорідне залізо – перша частина чимось відрізнялась від другої…»