У зв’язку зі зростанням обсягу навчальної інформації і скороченням часу на її засвоєння в умовах сучасної організації навчання студентів, актуальним є  впровадження в навчальний процес новітніх технологій [1]. Сукупність методів і сучасних технічних засобів забезпечують подальшу оптимізацію навчального процесу, активізують пізнавальну діяльність студентів (мотивацію навчання) та потребують постійного підвищення педагогічної  майстерності викладачів [2]. Сучасні реформи освіти, медицини [3] базуються на застосуванні дистанційних методик оволодіння навчальним матеріалом. Із впровадженням інформаційних технологій, методів інтерактивного навчання і нових напрямів самостійної роботи студентів рівень підготовки спеціалістів зростає [4]. ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» (ІФНМУ) є одним із лідерів щодо даного процесу при підготовці медичного працівника на до та післядипломному рівні, що забезпечує нині розширена матеріально-технічна база. При цьому здійснюється принцип індивідуального підходу до покращеного освоєння не тільки теорії, а і практичних навиків майбутнього лікаря. На більшості кафедр університету використовуються методи навчання із залученням персональних комп'ютерів, навчальних, контролюючих і тренінгових програм, телекомунікативних технологій, дистанційної освіти.

При викладанні дисципліни «Медична генетика» нами враховано, що найважливішою умовою оволодіння теоретичними знаннями є можливість застосувати їх в практичній діяльності. Разом із відділом інформаційно-аналітичного забезпечення ІФНМУ створено і застосовано одну із сучасних методик, яка допомагає розвивати клінічне мислення – програмно-апаратний комплекс «Віртуальний пацієнт» [5]. Це інтерактивна комп’ютерна програма моделювання клінічних процесів, яка адаптована до інформаційних ресурсів  ІФНМУ. Нами впроваджено в навчальний процес комп'ютерну модель реальної клінічної ситуації хворої на молекулярну патологію – фенілкетонурію. Даний алгоритм складається із 25 вузлів (оповідних, прийняття рішення та виходу). На кожному із етапів задачі майбутньому фахівцю пропонується прийняття певних подальших дій: чи дообстеження, чи консультація вузьких спеціалістів, тощо. На відміну від класичних ситуаційних задач, дана програма містить декілька шляхів до правильного діагнозу при виборі дистракторів. Навчання побудовано на рольовому принципі, відповідно до якого студент відчуває себе на місці лікаря, бачить наслідки прийняття своїх рішень, а також несе всю відповідальність за помилкові дії. Особливістю фенілкетонурії та ряду інших подібних молекулярних хвороб є те, що зміни, які наступають з часом без лікування – незворотні, тому від вчасного правильного рішення лікаря залежить життя пацієнта. Реальність професійної ситуації створює особливу емоційну атмосферу, яка сприяє засвоєнню навчального матеріалу та підвищує якість навчання.

Безумовними перевагами даної технології є також стимулювання інтересу до самостійного вивчення матеріалу, наочність, можливість «взяти паузу» в процесі роботи з пацієнтом і отримати необхідну довідкову інформацію. Студенти, які освоїли практичні навички за допомогою віртуального пацієнта, побачивши механізми утворення різних патологічних синдромів, значно швидше і впевненіше переходять до методів фізикального дослідження на пацієнтах, їх реальні результати стають більш успішними. Сучасний лікар повинен бути високо-компетентним професіоналом, що володіє певними, відпрацьованими практичними навичками. Даний підхід активізує мотивацію саморозвитку та самовдосконалення, що є важливим пріоритетом у підготовці майбутнього лікаря.

Отже, нині концепція «Віртуальний пацієнт» поєднує науковий базис, сучасні комп’ютерні технології та інноваційні технології ігрового навчання (game-based learning). Широке застосування віртуальних технологій, симуляторів і дистанційного навчання в подальшому є невід'ємною складовою викладання медичної генетики. Нами рекомендовано застосування програмно-апаратного комплексу "Віртуальний пацієнт" при викладання всіх клінічних дисциплін.

Література.

1. Вознюк О. Система цільових орієнтирів сучасної освіти / О. Вознюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогіка. – Київ, 2017. – Вип. 1 (5). – C. 18–21.
2. Головко С. Г. Нормативно-правове забезпечення реалізації європейської моделі підготовки наукових кадрів в Україні / С. Г. Головко // Наукові праці Національного авіаційного університету. Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». – Кив, 2017. – № 2 (43). – C. 38–45.
3. Губанова Т. О. Європеїзація вищої освіти в Україні: сучасний стан та перспективи / Т. О. Губанова // Адміністративне право і процес. – Київ, 2016. – № 4 (18). – С. 82–89.
4. Заєць С. В. Виміри та тенденції розвитку вищої освіти України в контексті міжнародної інтеграції / С. В. Заєць // Порівняльні статистичні дослідження розвитку соціально-економічних систем : матеріали XV Міжнар. наук.-практ. конф. з нагоди Дня працівників статистики, [5 груд. 2017 р.] / Держ. служба статистики України. – Київ, 2017. – С. 129–135.
5. http://olab.ifnmu.edu.ua/