Суспільна потреба спонукає сучасну медичну освіту, її педагогів та науковців до пошуку нових педагогічних ідей і технологій, до поширення і запровадження прогресивного педагогічного досвіду.

Успіх становлення і розвитку сучасного вищого медичного навчального закладу значною мірою визначається знаннями, творчим потенціалом, професійною майстерністю і загальною педагогічною культурою їх працівників і, насамперед, викладачів. Перетворення в соціально-політичному та економічному житті України спричинили необхідність реформування медичної освіти. В основі сучасних тенденцій розвитку цього процесу лежать цінності, цілі та пріоритети стратегії державної професійної освіти.

Медичну освіту не можна розглядати у відриві від загальної системи професійної освіти та без врахування особливостей її становлення на сучасному етапі, але при цьому необхідно враховувати традиції в системі охорони здоров'я населення в цілому та специфіку самої медичної освіти. Перш за все, потрібно звернути увагу на те, що в цьому процесі провідне місце посідає підготовка викладача вищого навчального закладу медичного профілю як головної фігури в навчально-виховному процесі, тобто рівень його знань, умінь і навичок, культури,  ступеня вихованості та моральних якостей стане вирішальним у професійній підготовці та вихованні майбутнього медичного працівника.

Проблемними питаннями медичної освіти в Україні сьогодні є: відсутність університетських клінік (4 на усю країну); застосування застарілих педагогічних технологій; низький рівень соціального захисту викладачів, інформатизації навчального процесу і відповідності самостійної роботи студентів та ін.; відсутність відповідного фінансування у проекті Державного бюджету на 2019 рік щодо запровадження у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти співвідношення викладач-студент 1 до 6, що передбачене чинним законодавством (нині співвідношення складає 1:8); обмежене державне фінансування на видання підручників та навчальних посібників та науково-дослідних робіт у вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах МОЗ України; обмеження обсягів державного замовлення на підготовку лікарів.

Відзначимо, що пошуки шляхів оптимізації медичної освіти носять інтенсивний характер, і вже сьогодні намітився цілий ряд перспективних напрямів, головне завдання яких – перехід до наукової організації всієї навчально-виховної роботи в вищих медичних навчальних закладах.

Сучасний педагогічний процес акцентований на самоосвіті майбутнього фахівця, важливим також є застосування інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ), що дозволить спростити розробку, тиражування і використання дидактичних матеріалів, а в кінцевому результаті – підвищити якість освіти [1].

Висновок. Аналіз наукової психолого-педагогічної та медичної літератури показав, що розв’язання актуальних проблеми реформування медичної галузі України потребує значних зусиль не тільки від менеджерів, учених-медиків, представників практичної охорони здоров’я, так і від викладачів та науково-педагогічних працівників вищих медичних навчальних закладів.