З переходом на кредитно-трансферну систему навчання, метою якої є підготовка лікаря, який не тільки вміє швидко адаптуватися до умов, що постійно змінюються, бачити напрямки розвитку медицини та її проблеми, а й професійно приймати найбільш оптимальні рішення в нестандартних ситуаціях, нагальним є пошук та впровадження інноваційних технологій, активних форм навчання, в тому числі і симуляційних методів[1].

На кафедрі педіатрії №2 Харківського національного медичного університету (ХНМУ) при викладанні дисципліни «Педіатрія» на 4 курсі використовуються як неігрові, так і ігрові методи симуляційного навчання. Найбільш практично орієнтованими з неігрових методів є робота студентів біля ліжка хворого, метою якої є відпрацювання навичок зі збору скарг та анамнезу, об’єктивного обстеження хворого, обґрунтування клінічного діагнозу, призначення та інтерпретація лабораторних та інструментальних методів дослідження, проведення диференційного діагнозу, вибір лікувальних засобів та розрахунок доз препаратів згідно маси тіла дитини. Робота у ліжка хворого, крім того, дозволяє студенту опанувати комунікативні навички, вирішити певні деонтологічні та етичні питання, позбутися певного «страху» під час обстеження маленьких хворих. Іншим неігровим методом, метою якого є формування клінічного мислення, удосконалення аналітичних навичок студента, його вміння висловлювати та обґрунтовувати свою думку, є написання навчальної історії хвороби після самостійного обстеження хворого. Однак сучасні умови (негативне відношення та відмова батьків від обстеження дитини студентами, «перевантаження» клінік студентами та ін.) потребують активного впровадження ігрових методів симуляційного навчання (кейс-методи, ділові або імітаційні ігри та ін.), комп’ютерних технологій, роботи з фантомами, муляжами, тощо. Використання ігрових методів при підготовці лікарів сприяє не тільки формуванню аналітичних, практичних та творчих, а й розвитку соціальних навичок та навичок самоаналізу. Робота з муляжами, фантомами, в свою чергу, розвиває швидкість відповідної реакції, дозволяє довести до автоматизму певні практичні навички (проведення різних маніпуляцій, надання невідкладної допомоги). Досвід використання різних методів симуляційного навчання у викладанні педіатрії на 4 курсі демонструє підвищення мотивації до навчання, здатності оцінювати інформацію, відповідно розпоряджатися нею та вирішувати професійні задачі.

Таким чином, впровадження симуляційних технологій у підготовці лікарів на кафедрі педіатрії №2 ХНМУ сприяє залученню студентів до активної творчої роботи, підвищенню мотивації до вивчення дисципліни, формуванню клінічного мислення, що дозволить майбутнім фахівцям професійно надавати медичну допомогу дітям в стандартних та нестандартних ситуаціях.

Література

1. Закон України “Про Вищу освіту” від 01.07.2014 р. №1556-VII (Редакція станом на 01.07.2014 р.). – zakon-.Rada.gov.ua.