Ю.Я. Круть, В.Г. Сюсюка  О.М. Слінько, М.І. Павлюченко, В.А. Пучков

Запорізький державний медичний університет

Кафедра акушерства і гінекології

Вступ Сучасний розвиток медичної науки та впровадження нових медичних технологій вимагають постійного вдосконалення системи підвищення кваліфікації кадрів. Обсяг знань в медицині подвоюється кожні три роки. Однак підвищення кваліфікації медичні працівники проходять один раз в п'ять років, отже, кілька років до чергового циклу навчання медперсонал працює з явно застарілими знаннями. Безперервна освіта стала однією з центральних проблем сучасного суспільства і все більше перетворюється в технологічну необхідність, що знаходить відображення і в законодавчій базі, і в матеріалах науково-практичних конференцій та форумів.

Основна частина Введення і становлення системи безперервної медичної та фармацевтичної освіти забезпечує планомірний еволюційний розвиток вітчизняної освіти. Планована і контрольована самоосвіта стає ключовим моментом післядипломної освіти медичних працівників, що дозволяє підвищити їх професійну компетентність.

Уряд затвердив Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я (Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 302 «Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я»). Документ визначає основні організаційні засади безперервного процесу навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття ними вищої освіти у сфері охорони здоров’я та післядипломної освіти в інтернатурі. Безперервний процес навчання дозволить підтримувати та покращувати стандарти їх професійної діяльності відповідно до потреб сфери охорони здоров’я та триватиме впродовж усього періоду професійної діяльності. Нова система безперервного професійного розвитку має забезпечити належний контроль якості атестації фахівців галузі знань «Охорона здоров’я» та поліпшити якість медичної допомоги українцям.

Безперервний професійний розвиток включає участь у процесі формальної, неформальної та інформальної освіти у сфері охорони здоров’я. Навчання на циклах спеціалізації, тематичного удосконалення, курсах інформації та стажування здійснюється на базі закладів вищої освіти, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних установ, закладів охорони здоров’я.

Інформальна освіта є обов’язковою складовою безперервного професійного розвитку і полягає у постійному підвищенні професійної компетентності та неперервному вдосконаленні професійних знань та вмінь. До основних форм інформальної освіти належать: участь у фахових нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях, симпозіумах, з’їздах, виставках, симуляційних тренінгах, майстер-класах, курсах з оволодіння практичними навичками, стажування в клініках інших країн, дистанційне навчання, у тому числі електронне через фахові інтернет-ресурси.

Варто зазначити, що за кожним фахівцем залишається індивідуальний підхід до того, який саме об’єм знань і в якому напрямку йому першочергово необхідно глибше засвоїти чи наново опанувати, які фахові конференції відвідати, у якому науковому напрямку працювати.

Висновки Безперервне навчання повинно і може поліпшувати якість медичної допомоги та активізувати професійне зростання кожного фахівця. Як результат цього процесу очікується, що лікарі повинні стати: новаторами в їх роботі; гнучкими щодо змінюваних вимог клінічної практики; винахідливими; здатними до поширення знань та принципів належної практики за допомогою зовнішньої оцінки та аудиту; здатними адаптуватися до постійно змінюваних потреб системи охорони здоров’я та очікувань пацієнтів; здатними реалізувати творчий підхід до роботи; відповідальними та підзвітними у своїй діяльності аудиторним та професійним органам.