Мета вивчити механізми виникнення водянки плода, клінічні прояви і втручання після народження.

Актуальність ембріональні втрати при водянці становлять 60%, діти народжуються передчасно через дистрес і більшість з них не виживають без високотехнологічних втручань. Надмірна вага ускладнює пологи, рідина в порожнинах заважає розправленню легень і скороченням серця, набряки ускладнюють циркуляцію крові і роботу внутрішніх органів.

Матеріали і методи аналіз літературних джерел і клінічних випадків успішного лікування дітей з внутрішньоутробною водянкою.

Результати. Водянка плода може бути як ізоімунною (еритробластоз плода, до 10%), так і пов’язаною з хромосомними аномаліями (40%), серцево-судинними і гематологічними розладами (тахіаритмії, вади серця, фетальні трансфузії), інфекціями, ембріональними пухлинами, захворюваннями печінки, аномаліями плаценти/пуповини, вадами розвитку, вродженими порушеннями обміну, хворобами накопичення. Внаслідок ураження плода виникає позаклітинне накопичення рідини в тканинах і серозних порожнинах (асцит, плевральний випіт, ексудативний перикардит, набряк шкіри), повнокров’я внутрішніх органів, збільшення їх розмірів і маси з порушенням функцій, а через поширення запалення на оболонки плода може бути набряк плаценти і багатоводдя.

Механізмами виникнення водянки вважають внутрішньоутробну серцеву недостатність, тяжку анемію, травмування ендотеліальних клітин, порушення нервових і гормональних регуляторних систем, метаболічні розлади.

Висновки Порушення розподілу рідини між внутрішньосудинним і інтерстиціальним позаклітинними просторами, зміна білкового і електролітного складу сироватки викликають набряки, які порушують роботу і розвиток внутрішніх органів плода і призводить до формування вроджених гіпоплазій з несприятливими наслідками. Медична допомога складається з видалення рідини з порожнин, адекватної дихальної терапії, корекції анемії, гіпопротеїнемії, електролітних порушень та підтримки судинної циркуляції.