Експеримент проведений на 20 щурах-самках лінії Вістар, вік яких на початку експерименту був 3 міс. Тварини були розділені на 2 групи: до 1-ї увійшли 5 тварин (контроль), які утримувалися у віварії в умовах звичайної зміни дня і ночі, 15 утримувались  в умовах постійного освітлення (2 гр.) люмінесцентною лампою потужністю 9 Вт, при освітленості клітки 25 лк. Через 7 місяців перебування в умовах постійного освітлення у тварин 2-ої групи була взята кров із хвостової вени для дослідження гормонального фону і підтвердження експериментально викликаного стану гіперпролактинемії.

Аналізуючи  результати, можна сказати, що гормональна активність яєчників тварин, при утриманні їх в умовах постійного освітлення протягом майже 8 місяців, знизилась. Два гіпофізарних гормони, а саме ФСГ і ЛГ, також продукуються в зниженій кількості (0,18±0,02 Мод/л і 0,8±0,03 Мод/л) в порівнянні з групою контролю (1,4±0,1 Мод/л і 1±0,05 Мод/л), p<0,01.

Можна припустити, що такий ефект є не інгібуванням синтезу і виходу гормонів яєчників та гіпофіза, а морфофункціональним «вичерпанням» гормонсинтезуючих структур. Якщо на тварин впливати постійним освітленням протягом тривалого часу, яєчники швидше витрачають свій потенціал, фолікулотропоцити і лютропоцити в будь-який період також активуються, щоб забезпечити стимуляцію яєчників. Але потім настає їх декомпенсація, і тоді розвивається гіперфункція лактотропоцитів, оскільки пролактин, крім прямого регулюючого впливу на молочні залози, впливає і на яєчники, а саме на клітини гранульози і жовтого тіла.

Таким чином, експериментально доведено, що, використовуючи тривале постійне освітлення самок щурів, можна отримати модель гіперпролактинемії, що зручно для досліджень, оскільки у жінок гіперпролактинемія часто поєднується з безпліддям.