Учасники бойових дій, перебуваючи у надзвичайних умовах існування, піддаються бойовому стресу, під яким розуміють багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Сучасна соціально-політична ситуація в Україні обумовлює актуальність дослідження різних аспектів ПТСР. За даними медичної служби розповсюдженість ПТСР серед військовослужбовців в зоні АТО становить 10-15%, 500 учасників війни на Донбасі скоїли самогубство після повернення додому.

Переломним моментом для прояву симптомів  є повернення в цивільне життя. Колишній військовий не може адаптуватись, стає  роздратованим, надмірно настороженим, відчуженим. Це провокує ряд психосоціальних проблем, що переростають в стійку неспроможність знайти і втриматись на роботі, зберегти особисті стосунки та спілкування з друзями, що знижує показники якості життя даного контингенту населення та потребує більших ресурсів у проведенні терапевтичних та реабілітаційних заходів.

Мета: проаналізувати вплив особливостей травми (тривалість, комплексність, соматична та психічна коморбідність, тощо) на клінічні прояви ПТСР, дослідити показники якості життя, що притаманні різним періодам після демобілізації, виділити стратегії, які є передумовами успішності соціальної реадаптації пацієнтів даного профілю.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, соціально-демографічний, експериментально-психологічний з використання шкал: CAPS-5, перелік стресових життєвих подій, SCL-90-R, опитувальник перитравматичної дисоціації, HADS, тест  життєстійкості, шкала оцінки якості життя; статистичний.

Висновки:

1. Тривалість перебування у військових умовах обумовлює складність механізму порушення адаптативних можливостей особистості через поліморфність травмуючих обставин, серед яких найбільшого значення мають раптовість виникнення небезпеки, стале і тривале напруження механізмів адаптації, що призводить до вичерпання фізичних та психічних ресурсів, безпосереднє усвідомлення різних аспектів, пов'язаних зі смертю та втратою, перебування в умовах соціальної депривації.
2. На оцінку різних аспектів якості життя впливають тип психопатологічних проявів; відмічено, що превалювання депресивного та соматоформного синдромів корелюють з нижчими показниками щодо оцінки фізичного здоров’я, сексуального благополуччя, відношення до хобі, соціальної активності, наявність тривожного синдрому поєднується з низькими показниками оцінки свого фінансового благополуччя, діяльності, пов’язаної з роботою.
3. Ресурсними аспектами у реабілітаційній роботі з даним контингентом пацієнтів були: соціальна залученість, психоосвітній напрямок щодо пояснення генезу наявних симптомів та механізмів медикаментозного впливу на них, тощо.