Набуття професійної компетентності в діяльності лікаря передбачає, зокрема, чітке й акуратне виконання маніпуляцій, методик обстеження, що значною мірою опосередковане сенсорними відчуттями. Проте здатність застосовувати на практиці зір, слух, тактильні відчуття та інші залежить від особливостей функціонування нервової системи. Згідно теорії К.Юнга, вона певною мірою опосередкована тим, яка з психічних функцій у того чи іншого студента є ведучою: сенсорність (здатність до чіткого сприйняття зовнішніх і внутрішніх сенсорних подразників) чи інтуїтивність (сприйняття в цілому).

У 183 студентів 3-го курсу медичного факультету ТДМУ досліджували координацію дрібних рухів пальців рук за методикою штрихування кіл. На малюнку, на якому розміщено 3 кола, всередині кожного з яких є кола меншого розміру, потрібно було заштрихувати навхрест ділянки між зовнішнім та внутрішнім контурами за 5 хвилин. Підраховували, скільки разів при цьому студент вийшов за контури кіл. Також у респондентів за стандартими опитувальниками визначили психотип та його ведучі функції.  При цьому сенсорика була ведучою функцією у 117 осіб (63,9 % усіх опитаних), а інтуїція – у 66 (36,1 %). У тесті із штрихуванням кіл студенти з ведучою функцією сенсорики краще виконували поставлене завдання і допускали менше погрішностей.

Висновок. Студенти, у яких сенсорність не є ведучою функцією (серед опитаних таких було близько третини), можуть володіти гіршою координацією рухів і потребують посиленої роботи з тренування практичних навичок, які ґрунтуються на використанні сенсорних відчуттів.