Тетяна Павлюк

РЕСПОНЗИВНИЙ РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Кафедра фізіології з основами біоетики і біобезпеки

Науковий керівник доцент Толокова Т.І.

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я Горбачевського МОЗ України»

Зміни в емоційній сфері медиків пов’язані з емоційними та етичними перевантаженнями в професійній діяльності. Феномен емпатії в психології традиционно спримймається здатність людини тілесно, чуттєво співпереживати та розуміти стан, який сприймає та згадує інша людина. Це найбільш важлива характеристика емоціної сфери людини, що є індикатором вимог до професійної придатності у соціальних сферах життя, а саме у сфері охорони здоров'я.

Однією з найважливіших якостей медичного працівника є емоційна стійкість. Ключовим виявом емоційного стану особистості є настрій. Емоційне відчуття або настрій – це своєрідний акумулятор всієї інформації, яка сприймається і переробляється індивідом протягом періоду часу. Внаслідок цього настрій, залежно від її індивідуальних особливостей і темпераменту особистості, стає тривалим емоційним станом, що створюється зовнішніми впливами. Нестабільність настрою медичного працівника, як правило, пов’язана не лише безпосередньо з тією або іншою конкретною медичною ситуацією, а й з комплексом найрізноманітніших вражень від зовнішніх чинників, роздумів і переживань.

Емпатичну активність як прояв респонзівності в медичній діяльності слід сприймати через відповідність трьох модусів психологічної активності: ініціативності, реактивності та рефлексивності. Респонзівность – здатність змінювати своє сприйняття мінливості обставин у відповідь. Запропоновані положення дозволяють інтегрувати психотехнічне, діяльнісне, диференційне та інші ставлення до розуміння емпатії в системний і системно-антропологічний підходи, що є актуальним для розуміння потенційної професійної придатності медичних працівників.