Синкопальний стан – короткочасна втрата свідомості, зумовлена вираженою транзиторною гіпоперфузією мозку, що характеризується раптовим початком, короткою тривалістю і спонтанним повним відновленням до попереднього стану. Частина причин синкопе пов’язана з порушенням ритму та провідності. Для їх діагностики вирішальне значення має холтерівське моніторування ЕКГ (ХМ ЕКГ).

Мета: встановити ефективність ХМ ЕКГ в діагностиці синкопальних станів.

Методи дослідження. Проведено аналіз результатів ХМ ЕКГ 29-ти пацієнтів, що впродовж 2017-2018 рр. обстежувались в Тернопільській Університетській лікарні з приводу синкопальних станів.  Добове моніторування ЕКГ проводили за допомогою багатофункціонального електрокардіографічного комплексу ECG-pro (Imesc) з використанням трьох моніторних відведень.

Результати. Усі досліджувані були розподілені на вікові групи: особи молодого віку (18-44 років) – 9, середнього віку (45-59 років) – 8, похилого та старечого віку (понад 60 років) – 12.  Аналіз ХМ ЕКГ, доповнений даними щоденника пацієнта, дозволив запідозрити аритмогенний генез синкопе в 14 (48 %) осіб. У групі молодих пацієнтів було діагностовано випадки дисфункції синусового вузла, що проявлялася синусовою брадикардією з ЧСС 30-40 уд. за 1 хв., появою замісних ектопічних ритмів, міграцією водія ритму по передсердях, тривалими (понад 2 сек.) синусовими паузами.  Аналіз показників варіабельності серцевого ритму у цих пацієнтів виявив переважання тонусу парасимпатичної нервової системи. У групі обстежуваних середнього віку виявляли пароксизми надшлуночкової тахіаритмії з ЧСС понад 150 уд. за 1 хв. та епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії, що в ряді випадків поєднувалися з дисфункцією щитовидної залози. У групі пацієнтів понад 60 років ймовірними причинами синкопе були синдром слабості синусового вузла, епізоди АВ блокади ІІ ступеня типу Мобітц ІІ, субтотальної та повної АВ блокади, фібриляція передсердь з брадисистолією шлуночків та тривалими паузами, а також порушення роботи імплантованих пристроїв. Серед інших причин було названо епілепсію, вазовагальні та ортостатичні синкопе, порушення мозкового кровообігу та остеохондроз шийного відділу хребта. У 8 (27,6 %) осіб ймовірні причини короткочасної втрати свідомості з’ясувати не вдалося.

Висновки. ХМ ЕКГ, а в ряді випадків - методики переривчастого моніторування ЕКГ (“подійне”, “петлеве” моніторування), мають вирішальне діагностичне значення у пошуку аритмічних причин синкопальних станів. Природа повторних епізоді в синкопе невстановленого генезу у осіб з відсутністю органічної патології центральної нервової і серцево-судинної систем потребує подальшого вивчення.