Захворювання серцево-судинної системи займають провідне місце серед причин захворюваності і смертності населення України. Інфаркт міокарду (ІМ) є одним із важких та складних захворювань в сучасній системі охорони здоров’я.

Мета дослідження: дослідити внесок українських науковців-кардіологів у вивчення та дослідження ІМ.

Результати. Значний внесок у клінічне вивчення ІМ зробили вітчизняні вчені. 19 грудня 1909 року В.П. Образцов разом із М.Д. Стражеско на І з’їзді російських терапевтів описали клінічну картину тромбозу коронарних артерій, яку поставили прижиттєво. Вчені чітко виділили основні симптоми, які дають змогу діагностувати захворювання та виділити типову і атипові форми ІМ, описали симптоми кардіального шоку, порушень ритму серця при ІМ.

Істотний внесок у вивчення проблем серцево-судинної системи зробили також М.М. Губергриц, А.Л. Міхнєв, В.З. Нетяженко, І.К. Следзевська.

Над вивченням атипових форм ІМ працювали Н.А. Гватуа та О.Й. Грицюк. У 1979 році ними були запропонована нова класифікація даної патології, для зменшення дії больового фактору – метод перидуральної анестезії.

Пріоритетним досягненням української кардіології на початку 70-х років була розроблена Українським НДІ кардіології імені М.Д. Стражеска та впроваджена у практику система етапного лікування хворих на гострий ІМ. Паралельно за ініціативою Л.Т. Малої відкрито перше спеціалізоване інфарктне відділення з блоком інтенсивної терапії, які згодом було відкрито по всьому СРСР.

Окрім медикаментозного лікування було запропоновано і впроваджено хірургічні методи лікування (Г. Книшов, А. Руденко, Ю. Соколов).

Висновки. Українські науковці зробили істотний внесок у вивчення та успішне лікування ІМ поряд із провідними світовими кардіологами. Було запропоновано низку оригінальних концепцій, створено нові наукові напрямки, які дозволили поглибити вивчення етіології, патогенезу, клініки, лікування та профілактики даної патології.