Остання редакція: 2018-03-24
Аннотація
Актуальність теми: Церебро-васкулярні захворювання у світі та в Україні посідають одне з перших місць за розповсюдженістю, смертністю та інвалідністю. Щорічно переносять інсульт близько 15 млн. людей, з них помирають 5 млн., при цьому 40% летальних випадків мозкових інсультів з летальним виходом припадають на осіб віком до 70 років [Зозуля І.С., Мошенська О.П., 2009; Johnston S.C. et al., 2009]. Смертність від геморагічного інсульту в Україні становить 86,7 на 100 тис. населення, причому 65% хворих помирає в гострому періоді [Самосюк І.З.,Фломин Ю.В.,2012]. Потребує детальнішого вивчення вплив коморбідних станів, симптомів, що передують крововиливу, швидкість ранньої діагностики і початку лікування інсульту на обсяг неврологічного дефіциту, ступінь когнітивних порушень та реабілітацію пацієнтів з геморагічним інсультом. Не достатньо вивчені кореляційні зв`язки між результатами різних діагностичних шкал (HIHSS, MoCa та ін.). Необхідність вирішення даних питань обумовлює актуальність проведення дослідження.
Мета: уточнення вливу етіологічних факторів, швидкості ранньої діагностики і лікування на обсяг неврологічного дефіциту, на ступінь когнітивних порушень та реабілітацію у пацієнтів з паренхіматозними та паренхіматозно-вентрикулярними геморагічними інсультами у гострому періоді, вивчення кореляційних зв`язків між результатами різних діагностичних шкал.
Матеріали та методи: в умовах інсультного відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні у 2017-2018 рр. обстежено 20 хворих з геморагічними паренхіматозними та паренхіматозно-вентрикулярними інсультами віком від 29 до 89 років. Використовували клініко-неврологічне, нейровізуальне (КТ, МРТ) обстеження, шкали оцінки неврологічного статусу пацієнта: шкалу ком Глазго, шкалу NIHSS, шкалу MoCa, шкалу Бартеля та Ренкіна.
Результати дослідження: у 20 хворих в анамнезі артеріальна гіпертензія (у 7 з них медикаментозна корекція АТ здійснювалась епізодично, у 3 – постійно), у 4 – серцева недостатність різного ступеня тяжкості, у 3 – ожиріння. У 2 (10%) пацієнтів у анамнезі геморагічний інсульт. У 15 (75%) пацієнтів захворювання розпочалось гостро, під час психо-фізичної активності, у 5 (25%) – у стані спокою. 9 (45%) пацієнтам було надано терапевтичну допомогу протягом перших 3 год., 2 (10%) – в інтервалі 3-6 год., 9 (45%) – після 6 год від часу появи перших симптомів. У 9 пацієнтів за шкалою ком Глазго було помірне приглушення свідомості, з них 6 (66,7%) – ті, яким терапія була надана через 6 і більше годин, 2 (22,2%) – між 3 і 6 годинами, 1 (11,1%) – до 3 годин.
При оцінці ступеня тяжкості стану пацієнтів NIHSS, у 9 (45%) встановлено важкий стан, у 10 (50%) – стан середнього ступеня важкості, у 1 (5%) – неврологічні порушення легкого ступеня. Серед пацієнтів у важкому стані у 5 (55,6%) діагностовано змішаний паренхіматозно-вентрикулярний інсульт, у 4 (44,4%) – латеральний паренхіматозний. За шкалою Ренкіна та Бартеля у 9 (100%) пацієнтів у важкому стані виявлено значно виражені ознаки інвалідності. При оцінці статусу пацієнтів за шкалою MoCa у 18 (90%) було виявлено когнітивні порушення. У 2 пацієнтів, в яких крововилив стався повторно, когнітивні порушення більш виражені, ніж у інших хворих. Серед 12 пацієнтів зі значними порушеннями (<20балів) у 10 (83,3%) – інсультом уражена ліва (домінуюча) гемісфера, у 2 (16,7%) – права. Серед 6 пацієнтів з помірними порушеннями (20-26 балів) у 5 (83,3%) інсультом уражена права(не домінуюча) гемісфера, а у 1 (16,7%) – ліва. При порівнянні ступеня важкості стану пацієнтів за шкалою NIHSS та ступеню когнітивних порушень за MoCa, не виявлено залежності між ними.
Висновки: 1. Обсяг неврологічного дефіциту, а також ранніх ускладнень геморагічного паренхіматозного та паренхіматозно-вентрикулярного інсульту може бути зменшений за умови початку лікування в перші години після перших його проявів.
2. Встановлено залежність між обсягом ураження структур ГМ і ступенем тяжкості інсульту за шкалою NIHSS, а також ступенем інвалідизації пацієнта за шкалами Бартеля і Ренкіна в гострому періоді.
3. Ступінь когнітивних розладів залежить не лише від важкості загального стану пацієнта, але і від церебро-васкулярних розладів у анамнезі, а також локалізації крововиливу. При цьому у пацієнтів, у яких інсульт стався у домінуючій (лівій) півкулі, когнітивні порушення виражені більше.