Актуальність: Останнім часом спостерігається чітка тенденція активізації ентеровірусної інфекції (ЕВІ) у світі, в тому числі в Україні (з 2014р.). Найчастіше хворіють діти раннього віку.

Мета: провести ретроспективний аналіз клінічного випадку ЕВІ.

Клінічний випадок: Пацієнтка В., дівчинка 10р., зі слів матері захворіла 15.09.15р., коли з’явився головний біль, втома, підвищення температури. Відомо, що дівчинка 3 дні контактувала з хворою дитиною. У зв’язку з погіршенням стану і неефективною терапією в ЦРЛ, 18.09 доставлена у Вінницьку обласну клінічну дитячу інфекційну лікарню. При поступленні: температура 40^◦С, болі у м’язах, головний біль. Об’єктивно: загальний стан важкий. Активні рухи через біль обмежені. Наявна плямисто-папульозна висипка. Гепатоспленомегалія. Попередній діагноз: ЕВІ, змішана форма (епідемічна міалгія, ентеровірусна екзантема), важкий перебіг.

Результати лабораторних досліджень: у крові-прогресуюча лімфоцитопенія, підвищення трансаміназ, фібриногену; в сечі-підвищення білка і еритроцитів; ПЛР-РНК ЕВ не виявлено. Лікування: пеніцилін, віферон, імуноглобулін, глюкокортикоїди, інфузійна терапія, диклофенак. Динаміка стану: 19-20.09 без покращення. 21.09 о 02⁰⁰ різке погіршення, 04⁰⁰ розпочата ШВЛ. 09⁴⁰ констатовано смерть дитини.

Заключення патанатомічного дослідження: ЕВІ, генералізована форма, (ценкеровські некрози в м’язах, серозний менінгоенцефаліт з геморагічним компонентом, катаральний ентероколіт, гіперплазія лімфоїдної тканини, набряк головного мозку).

Висновки: У даному випадку симптоми недостатньо відповідали морфологічним змінам, виявленим на секційному матеріалі. Летальні випадки ЕВІ нечасті, але в більшості у дітей раннього віку. Однак, зважаючи на те, що дитина за життя практично не хворіла (не мала достатнього антигенного навантаження), ймовірно мала місце неадекватна реакція імунітету на інфекційний агент ЕВ природи. Клінічний діагноз у даному випадку своєчасний, правильний. Має місце співпадіння клінічного та патанатомічного діагнозів.