Робота присвячена питанням діагностики і лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) (80 хворих) залежно від характеру стравохідного рефлюксу. Уперше встановлена дискордантність рівнів гастрину-17 та холецистокініну-панкреозиміну, виявлено підвищення рівня пепсиногену І (П I) та співвідношення ПГ І / пепсиногену II (ПГ ІІ) у хворих на ГЕРХ із переважанням кислих рефлюксів та зниження рівня П ІІ у хворих на ГЕРХ у поєднанні з ЕЗ. Розроблені диференційовані підходи до лікування ГЕРХ, залежно від типу рефлюксів (кислі чи змішані) із призначенням у першому випадку подвійної дози пантопразолу, а в другому – стандартної їх дози в поєднанні з прокінетиком, препаратом урсодезоксихолевої кислоти.