Розмір шрифту: 

Сидоренко Алла Володимирівна

“Особливості аденоміозу у жінок фертильного віку що мають супутню гінекологічну патологію”

Кафедра Акушерства та гінеколгії №1.

Науковий керівник: д- р мед. наук,доцент Запорожченко М.Б.

«Одеський національний медичний університет»

м. Одеса, Україна.

Вступ.Проблема міома матки та аденоміоз продовжує залишатися в центрі уваги вітчизняних та закордонних дослідників. В останнє десятиліття спостерігається невпинній ріст цих захворювань., частота їх поєднання досягає 85%(Уваров Е.В.,1993,Стрижаков А.Н.,Давидов А.И.1996.)Багато дослідників вважають вирішальним фактором, що індукують розвиток міоми матки та аденоміозу є гіперестрогенемія, а саме локальна гіперестрадіолемія, що не збалансована локальною гіперпрогестеронеміею.
Мета ретроспективного дослідження:вивчення частоти поширеності аденоміозу у жінок репродуктивного віку ,що мають поєднану патологію: міому матки та аденоміоз.
Матеріали та методи:На базі гінекологічного відділення ООКМЦ,що є базою ОНМедУ,кафедри акушерства та гінекології №1.були відібрані та вивчені морфологічні зразки отримані в результаті проведенних 108 гістеректомій у жінок що мають поєднану патологію.
Результати та їх обговорення.Із 108 гістеректомій аденоміоз був виявлений у 48 пацієнток(44,44%) ,Вік прооперованих хворих від 33 до 62 років.Була обрана група від 33 до 47 років. Ця вікова група склала 48 хворих.Аденоміоз був виявлений у 25 випадках та склав 52,08%.Із 25 випадків аденоміоз в чистому вигляді виявлений лише в одному випадку. Найбільш часто зустрічається аденоміоз в поєднанні з лейоміомою, гіперплазію ендометрію - 8 випадків, що склало 32%, аденоміоз з лейоміомою при відсутності гіперплазії ендометрія - 4 випадки, що склало 16%., Аденоміоз в поєднанні з лейоміомою, гіперплазіею ендометрія та кістами яєчника - 3 випадки, що склало 12%.В цілому ж поєднання аденоміозу та лейоміоми було в 20 випадках (80%).Така висока цифра змушує замислитися про вплив аденоміозу на розвиток лейоміом.Аденоміоз зустрічався в поєднанні різних форм,домінували дифузно-вогнищева 9(36%),вогнищева 7(28%) та дифузна 6 випадків (24%).За глибиною ураження аденоміоз розподілився наступним чином 1 та 3стадії по 9 випадків(36%),2 стадії 4 випадки (16%),та 4 стадії 3 випадки (12%).
Висновки:Проблема аденоміозу ще не раз змусить нас повертатися до цієї теми. Поєднання аденоміозу з вузловими утвореннями міометрія ставить питання про взаємний вплив цих процесів, і можливо змусить нас розглядати аденоміоз, як провокативний фактор у розвитку лейоміом.