Підвищений рівень глюкози в крові та поява його в сечі впливає на рівень активності мікроорганізмів облігатної мікрофлори статевих органів у жінок. Тому часто у жінок при цукровому діабеті може розвинутися дисбіоз піхви. Дисбіоз піхви - патологічний процес заміни нормальної мікрофлори на умовно-патогенні мікроорганізми (грибки, бактерії, палички). Склад мікрофлори піхви визначається віком, фізіологічним станом і гормональним фоном організму жінки. В нормі в піхві у великій кількості присутні лактобактерії, що забезпечують підтримання кислої реакції середовища і перешкоджають заселенню її патогенними мікроорганізмами за рахунок вироблення молочної кислоти і перекису водню. Причиною розвитку дисбіозу є значне зниження кількості лактобактерій у складі мікрофлори піхви. В результаті рН середовища змінюється (стає вище 45), створюються сприятливі умови для розмноження тих мікробів, які були присутні у піхві в меншості, включаючи умовно-патогенну флору. У 50-55% жінок, що страждають вагінальним дисбіозом, виявляється дисбактеріоз кишечника та урогенітального тракту, що свідчить про єдиний дисбіотичний процес в організмі з домінуючим проявом або в генітальній, або в травній системі.

Місцева терапія дисбіозу піхви є методом вибору в більшості випадків і володіє рядом переваг: можливістю введення лікарського засобу безпосередньо на осередок захворювання, найменшою кількістю побічних ефектів, зручністю використання.  В дослідженні прийняло участь 30  жінок від 20 до 40 років, у яких був виявлений дисбіоз піхви. До лікування у жінок спостерігали виділення білувато-жовтого кольору з досить неприємним запахом протухлої риби, свербіж, печіння, хворобливі відчуття при сечовипусканні і статевому акті, сухість стінок піхви. Контрольну групу склали 20 вагітних без ознак дисбіозу.

Препаратом вибору у дослідженні був препарат Дермазол (кетоконазолу 400 мг) свічки. Курс лікування становив 10 днів. Оцінка ефективності проведеної терапії проводилась після закінчення лікування. Результати дослідження мікробіоти піхви жінок із цукровим діабетом до та після лікування представлені у таблиці 1. Відмічали відновлення концентрації лактофлори та витіснення колоній умовно патогенної флори. Об'єктивно після проведеного лікування пацієнтки відмічали зменшення чи зникнення суб’єктивних ознак: зменшення виділень або їх відсутність, зникнення неприємного запаху, свербіжу, печіння тощо.