Остання редакція: 2018-03-21
Аннотація
Актуальність: Велика частота ускладнень, а також труднощі при оперативному лікуванні атрезії стравоходу (АС) диктує удосконалення сучасних методів лікування, а також пошук нових способів корекції цієї патології.
Мета: Вивчення хірургічної тактики у дітей з атрезією стравоходу залежно від величини діастазу між проксимальним та дистальним кінцем стравоходу.
Матеріали та методи: Дослідження проведено за результатами лікування 49 хворих з АС за останні 10 років у ВОДКЛ.
Результати: АС з дистальною трахеостравохідною норицею (ТСН) зустрічалась у 89,8, з біфуркаційною ТСН – 6,12%, безнорицева форма – 4,08%. Оперативна тактика передбачала усунення нориці, діастаз до 2 см корегувався мобілізацією кінців атрезованого стравоходу, при діастазі в 2-3 см – додатково виконувалась езофагоміотомія, при величині діастазу до 5 см – виконувалась власна аутопластика стравоходу. В разі діастазу більше 5 см накладалась гастростома. Прямий анастомоз «кінець в кінець» був накладений 45 дітям, гастростома – 4 дітям. Внаслідок важких супутніх патологій та ускладнень померло 11 дітей (22,45%). Найбільш частим ускладненням при діастазі в 4-5 см, було порушення регіонарної гемодинаміки в ділянці анастомозу, що мало місце у 7 з 11 померлих. В перші 3 місяці стеноз стравоходу розвинувся у 15 дітей.
Висновки: Загальна летальність склала 22,45%, післяопераційна 14,28%, що була зумовлена не лише величиною діастазу більше 4-ох см, а і короткою переопераційною підготовкою із супутніми ВВР. Пізня діагностика АС з розвитком аспіраційної пневмонії та супутніми ВВС ускладнювали перебіг захворювання та подовжували перебування хворих до 70-90 днів. Оперативна тактика при величині діастазу до 3-ох см дозволяє сформувати анастомоз «кінець в кінець» з мінімальним натягом атрезованих кінців стравоходу. Діастаз більше 3-ох потребує агресивнішої тактики лікування, що зумовлює великий відсоток післяопераційних ускладнень, що визначає пошук нових методів лікування АС.