Актуальність. Згідно з даними ВООЗ, приблизно 4-5% населення страждає депресивними розладами. Близько третини не допомагають антидепресанти, і при цьому у них високі показники запальних маркерів у крові. Таким чином, протизапальні методи лікування можуть бути актуальні для людей, які страждають депресією.

Мета: вивчити роль запального процесу в розвитку тривожно-депресивних розладів.

Матеріали та методи. Було обстежено 30 пацієнтів ревматологічного відділення ВОКЛ ім. М.І. Пирогова, із діагнозами: ревматоїдний артрит (93,34%), СЧВ (3,33%), склеродермія (3,33%). Використано: клініко-психопатологічний метод, методика Тобол, лабораторні методи дослідження, госпітальна шкала депресії та тривоги HADS, шкала депресії Гамільтона HDRS, та статистичний метод.

Результати. Виділені провідні синдроми: астено-депресивний (43,34%), тривожно-депресивний (30%), астенічний (3,33%), іпохондричний (3,33%) та 20% без психопатологічної симптоматики.

За госпітальною шкалою депресії та тривоги при II-III ступені активності запального процесу: 50% пацієнтів мали клінічно виражену депресію, 30% тривогу; 16,67% - субклінічно виражену депресію, 20% тривогу; 33,33% не мали ознак депресії та 50 % не мали ознак тривоги. Після проведеної протизапальної терапії та переході до I ступеня активності запального процесу та неактивної фази 10% пацієнтів мали клінчно виражену депресію та 16,67% тривогу; 3,33% - субклінічно виражену депресію та 10% тривогу; 86,67% не мали достовірно виражених симптомів депресії та 73,33% - тривоги.

Висновки. При переході до I ступеня активності запального процесу або неактивної фази вираженність тривожно-депресивних розладів зменшилась.