Актуальність: Частота захворювань серед усіх патологій навколоносових пазух на хронічний та гострий гайморит складає 45 – 50 %. Існуючі підходи до оперативного лікування патології пазух не можуть вирішити на 100 % питання реоперацій та рецидивів запальних процесів.

Мета: порівняти результати різних видів гайморотомій в ранньому післяопераційному періоді.

Матеріали та методи: Під наглядом на базі ЛОР-клініки ВОКЛ ім. М.І. Пирогова за період від жовтня 2017 р. по лютий 2018 р. знаходилось 52 пацієнта, яким було проведено гайморотомію. Кожного пацієнта було обстежено за схемою. Діагноз хронічний гайморит було клінічно верифіковано. Досліджувана група була поділена на: підгрупу А – 22 – (42,1 %) пацієнта, яким було проведено ендоскопічну гайморотомію (ЕГ) в ділянці fossa canina; підгрупа Б – 30 – (57,9 %) пацієнтів, які були прооперовані ендоскопічним ендоназальним методом гайморотомії (ЕЕГ), шляхом розширення природнього співустя верхньощелепної пазухи (ВЩП).

Результати дослідження: Усі пацієнти отримували знеболюючу терапію – 3 % 1мл р-н. кетанову: підгр. А – перші 2 дні 22 – (100 %) пацієнта, 3 та 4 день 18 – (81,8 %), 5 день 14 – (63,6 %); підгр. Б – перші 2 дні 30 – (100 %) пацієнтів, 3 день 5 – (16,7 %). Набряк м’яких тканин – у пацієнтів з підгр. А у 12 – (54,5 %) залишався до 5-7 доби, у пацієнтів з підгр. Б у 30 – (100 %) набряку не виявлено. Термін перебування в стаціонарі: підгрупа А – 11±1 днів, підгрупа Б – 5±1 днів.

Висновки: 1.Після ЕГ в ділянці fossa canina тривалість больового синдрому спостерігалася 5 днів у 14 – (63,6 %) пацієнтів, набряк м’яких тканин 7 днів у 12 – (54,5 %), відновний період – 11±1 днів.

2.Після ЕЕГ тривалість больового синдрому спостерігалася 3 дні у 5 – (16,7 %) пацієнтів, набряку не було виявлено в жодного пацієнта, період відновлення 5±1 днів.

3.ЕГ в ділянці fossa canina виконується у випадку локалізації кіст, поліпів, сторонніх тіл в альвеолярній бухті та передньомедіальних відділах ВЩП, де ЕЕГ може не мати 100 % результат успіху.