Open Conference Systems - Тернопільський Національний Медичний Університет, Довкілля і здоров‘я, 27-28 квітня 2017 року

Розмір шрифту: 
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ІНТЕРСТИЦІЙНОЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ СІМ′ЯНИКІВ ПРИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ РУБОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИДУ
Михайло Степанович Гнатюк

Остання редакція: 2017-04-04

Аннотація


УДК 616-008.846.3:616.097

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ІНТЕРСТИЦІЙНОЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ СІМ′ЯНИКІВ ПРИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ РУБОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИДУ

М.С.Гнатюк, Л.В.Татарчук, С.О. Коноваленко

ДВНЗ ”Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України”

E-mail: hnatjuk@tdmu.edu.ua

Комплексом морфологічних методів вивчені сім′яники 32 статевозрілих білих щурів-самців, які були розділені на 3-и групи. 1-а група включала 12 інтактних тварин, 2-а – 10 щурів, яким вводили рубоміцин гідро хлорид і виводили з експерименту через 5 днів від його початку, 3-я – 10 щурів, яким вводили вказаний медикаментозний середник і виводили з експерименту на 21 день від його початку. Рубоміцин гідрохлорид вводили одноразово внутрішньоочеревинно в дозі 30 мг/ кг. Еквтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу.

Вирізані шматочки сім′яників білих щурів фіксували у 10,0 % розчині нейтрального формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи товщиною 5 – 7 мкм після депарафінізації забарвлювали гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом. Гістологічні мікропрепарати сім′яників білих щурів досліджували при допомозі мікроскопів МБД-6 та Люмам Р-8.

Світлооптично у вказаних гістологічних мікропрепаратах спостерігався набряк інвестиційного компоненту сім′яників у дослідних тварин 2-ї та 3-ї груп. В інтерстиційній сполучній тканині досліджуваного органа відмічалися осередки дистрофії, некробіозу сполучнотканинних структур  та лімфоїдноклітинної або лімфогістіоцитарної інфільтрації. На 21 день від початку введення рубоміцину гідрохлориду виявлялися значні ділянки склерозу інтерстицію, які деформували, місцями звужували просвіти судин мікрогемоциркуляторного русла. Венозна частина останнього (закапілярні венули та венули) були розширені, повнокровні, у них відмічалися стази, тромбози, паравазальні крововиливи. Венозне повнокрів′я посилювало гіпоксію ускладнювалося дистрофією, некробіозом клітин і тканин, інфільтративними та склеротичними процесами.

 


Повний текст: PDF