Мета дослідження. Оцінити ефективність застосування серратіопептидази у пацієнтів із захворюваннями СНЩС.

Матеріали і методи. У дослідженні приймали участь 36 пацієнтів (ч-11, ж-25) із дегенеративно-дистрофічними захворюваннями СНЩС, середній вік яких становив 45,2 ± 7,3 років, що знаходилися на лікуванні в стоматологічному медичному центрі НМУ імені О.О. Богомольця.

Пацієнти були розділені на 2 групи: основна – 18 осіб, порівняння – 18 осіб. Пацієнти приймали НПЗП, хондропротектори, комбіновані препарати кальцію та вітаміну D3. Пацієнти основної групи додатково приймали серратіопептидазу 10 мг по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 30 днів.

Обстеження хворих проводили за класичною методикою обстеження пацієнтів із захворюваннями СНЩС. Оцінювали динаміку клінічних проявів у пацієнтів на 7, 21, 30 добу лікування.

При об’єктивному обстеженні враховували ступінь відкривання рота, об’єм рухів нижньої щелепи, відмічали наявність звуків (шумів) у суглобі. З’ясовували наявність, вираженість больових відчуттів у СНЩС за вербальною шкалою оцінки інтенсивності болю, Verbal Descriptor Scale (VDS)

Отримані дані лабораторних досліджень наводили в Міжнародній системі одиниць та обробляли методами варіаційної статистики з використанням пакету MedStat та статистичного пакету EZR v.1.35 (Saitama Medical Center, Jichi Medical University, Saitama, Japan, 2017), що являє собою графічний інтерфейс до RFSC (The R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria).

Результати. Відмічено зменшення больового синдрому як у стані спокою так і під час жування у всіх (100%) пацієнтів обох груп через 7 днів лікування, відповідно 2,1 ± 1,1 та 4,3 ± 0,9 бали. У хворих обох груп під час повторних відвідувань було відмічено збільшення відкривання рота до 4,0 ± 1,0 см, покращився об’єм рухів щелепи, зменшився хрускіт і крепітація в суглобі.

Пацієнти основної групи під час повторних відвідувань через 1 місяць спостереження мали достовірно кращі показники зменшення больового синдрому як в стані спокою так і під час жування: відповідно 0,6 ± 0,4 та 2,1 ± 1,1 бали (p < 0,05) – стан спокою; 1,6 ± 1,1 та 3,3 ± 1,0 бали (p < 0,05) – під час активних рухів щелепи. Така сама закономірність прослідковувалася і для покращення об’єму рухів щелепи та відкривання рота в пацієнтів основної групи, порівняно з групою порівняння, відповідно 4,3 ± 0,9 см та 3,9 ± 0,7 см (p < 0,05).

Висновки. У пацієнтів із захворюваннями СНЩС на фоні застосування серратіопептидази (10 мг 3 рази на добу) біль у СНЩС зменшився як в стані спокою, так і при відкриванні рота та жуванні та зберігався аналгетичний ефект до 10 днів після закінченнях прийому НПЗП. Об’єм рухів нижньої щелепи покращився, відкривання рота стало 4,4 ± 1,0 см, зменшилися хрускіт і крепітація в суглобі.

Ключові слова: скронево-нижньощелепний суглоб, біль, серратіопептидаза.