Підготовка конкурентоспроможного лікаря є досить складним і комплексним процесом, що складається з теоретичної, практичної, психологічної та ідеологічної складових. Одним з основних завдань, визначених у всіх навчальних програмах медичного вузу є формування у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти академічних, соціально особистісних і професійних компетенцій. Вивчення будови людини з позицій потреб клінічних дисциплін – це не тільки основа професійної компетенції, але і форма розвитку логічного (клінічного) мислення, при відсутності якого не може сформуватися справжній професіонал в будь-якій з медичних спеціальностей. Важливу роль в реалізації цього напрямку відіграє використання в процесі викладання дисципліни «Патоморфологія» ситуаційних завдань, як форми адаптації студентів молодших курсів до запитів клінічних кафедр. Процес навчання на морфологічних кафедрах не може полягати тільки в накопиченні знань про людину. Цілісність структури заняття, єдність цілей і організаційних принципів, а також розумне поєднання педагогічного управління зі стимуляцією власної активності, ініціативи і самостійності студентів є запорукою результативності та успішності процесу навчання.

Важливу роль при цьому ми відводимо мотиваційній складовій, бо мотивація – це ключ до усвідомленого оволодіння мистецтвом лікування. Формування клінічного мислення, засноване на академічних компетенціях з включенням внутрішньо- і міжпредметних зв'язків, має стати системою навчання в медичному вузі і здійснюватися з першого дня оволодіння професією лікаря і, перш за все, на морфологічних кафедрах медичного вузу. Саме цілеспрямоване і планомірне встановлення і розвиток міжпредметних зв'язків між морфологічними і клінічними дисциплінами сприяє реалізації головної мети навчання у ВНЗ – якісній підготовці фахівця. Дотримання наступності та послідовності у викладанні є дуже важливим, оскільки дозволяє забезпечити не тільки закріплення студентами вже засвоєних знань і засвоєння нових, але і подальший їх розвиток як професіоналів.